таки

ТАКИ́, част.

1. ствердж. Уживається препозитивно й постпозитивно у знач. спол. справді.

З ким це вона [Гафійка] забалакалась? Либонь Прокіп Кандзюба? Таки він (М. Коцюбинський);

– Нема, нема порядку, Полікарпе, – зітхнув Побережний, вибиваючи кресалом вогонь. – Таки нема, – охоче погоджується Полікарп (М. Стельмах);

Підійшли вони [жінки] ближче й стали несміливо. Все незнайомі люди. Двоє селян-таки, а то міські (А. Головко);

Вибори народних депутатів таки висунули на політичну арену багато розумних, ділових критично мислячих людей (з газ.).

2. Уживається у знач. спол. нарешті, зрештою.

Через місяців три написав [Шавкун] сестрі вже з Києва, що він таки свого доскочив, зробився студентом (Панас Мирний);

І вони таки дійшли до лікарні. І вони таки догрималися, всіх побудивши... (І. Багряний);

Поранено було й самого Гармаша в руку .. Так і стріляв одною рукою, доки були в магазині гвинтівки патрони. Потім довго морочився з новою обоймою. І таки заклав (А. Головко);

Пристаркуватий ротний кравець довго вагався, доки .. зважився-таки запропонувати Ясногорській свої послуги. – Давайте, я вам шинельку... трошки підправлю, перероблю (О. Гончар).

3. рідко. Уживається у знач. спол. але, проте, однак.

Так! я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Буду жити! – Геть думи сумні! (Леся Українка);

А серце, хоч б'ється в мужицьких грудях, таки бажає щастя, таки рветься до кращого життя (М. Коцюбинський);

// Уживається з часткою “ж” для підсилення протиставлення.

Ой, розбила вікна буря, таки ж не втопила (Леся Українка).

4. підсил. Уживається перев. при прислівниках для підкреслення обов'язковості.

Того ж таки тижня самого занедужала панночка (Марко Вовчок);

Зараз-таки заходилась Настя порядкувати в Гнатовій хаті (М. Коцюбинський);

В тихій бесіді .. минула ще яка година, аж сама Маруся згадала нарешті, що таки треба йти додому (Г. Хоткевич);

– Я таки справді не хочу запізнитись (А. Головко).