талановитий
ТАЛАНОВИ́ТИЙ, а, е.
1. Який має великі здібності, талант (у 1 знач.).
Треба сказати, що д. Коцюбинський дуже талановитий чоловік і дуже живі питання захоплює своїми творами (Панас Мирний);
[Оля:] Сошенко побачив, що Тарас талановитий хлопець (С. Васильченко);
Український народ висунув із свого середовища багато талановитих народних поетів-співців, музикантів, художників (з наук. літ.);
У кожному селі, місті є талановиті сім'ї, де не уявляють свого життя без мистецтва, задушевної пісні (з наук.-попул. літ.).
2. Який виконано з талантом (у 1 знач.); який відзначається високою майстерністю.
Спасибі Вам, добродію, велике спасибі за ті несказано любі і милі хвилини, які довелося мені пережити, читаючи Ваші талановиті утвори (Панас Мирний);
Переклад поетичного твору повинен бути в першу чергу талановитим (М. Рильський);
Відгуком на народні думи і запити часу була зокрема талановита творчість О. П. Довженка (з наук. літ.).
Значення в інших словниках
- талановитий — (з видатними здібностями) обдарований. Словник синонімів Полюги
- талановитий — таланови́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- талановитий — Обдарований, с. високообдарований, геніяльний, з. кебетливий, кебетний; (виконавець) блискучий; (щасливий) удачливий, ТАЛАНИСТИЙ. Словник синонімів Караванського
- талановитий — див. видатний; розумний Словник синонімів Вусика
- талановитий — [талановитией] м. (на) -тому/ -т'ім, мн. -т'і Орфоепічний словник української мови
- талановитий — Здібний, кебетний Словник чужослів Павло Штепа
- талановитий — -а, -е. 1》 Який має великі здібності, талант (у 2 знач.). 2》 Який виконано з талантом (у 2 знач.); який відзначається високою майстерністю. Великий тлумачний словник сучасної мови
- талановитий — ЗДІ́БНИЙ (який має природні здібності до чогось), ЗДА́ТНИЙ рідше, УДА́ТНИЙ (ВДА́ТНИЙ), ВДА́ЛИЙ, КЕБЕ́ТЛИВИЙ розм., КЕБЕ́ТНИЙ розм., СПОСІ́БНИЙ (СПОСО́БНИЙ) розм., СТЕ́ПНИЙ розм., ЗДА́НИЙ діал., ХИСТКИ́Й діал. Словник синонімів української мови
- талановитий — Таланови́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- талановитий — ТАЛАНОВИ́ТИЙ, а, е. 1. Який має великі здібності, талант (у 1 знач.). Треба сказати, що д. Коцюбинський дуже талановитий чоловік і дуже живі питання захоплює своїми творами (Мирний, V, 1955, 402); [Оля:] Сошенко побачив, що Тарас талановитий хлопець (Вас. Словник української мови в 11 томах
- талановитий — Талановитий, -а, -е Даровитый, способный, талантливый. Словник української мови Грінченка