1. Словник української мови в 11 томах

талановитий

ТАЛАНОВИ́ТИЙ, а, е.

1. Який має великі здібності, талант (у 1 знач.).

Треба сказати, що д. Коцюбинський дуже талановитий чоловік і дуже живі питання захоплює своїми творами (Мирний, V, 1955, 402);

[Оля:] Сошенко побачив, що Тарас талановитий хлопець (Вас., III, 1960, 278);

Український народ висунув із свого середовища багато талановитих народних поетів-співців, музикантів, художників (Нар. тв. та етн.. З, 1957, 11).

2. Який виконано з талантом (у 1 знач.); який відзначається високою майстерністю.

Спасибі Вам, добродію, велике спасибі за ті несказано любі і милі хвилини, які довелося мені пережити, читаючи Ваші талановиті утвори (Мирний, V, 1955, 378);

Переклад поетичного твору повинен бути в першу чергу талановитим (Рильський, IX, 1962, 67);

Відгуком на народні думи і запити часу була зокрема талановита творчість О. П. Довженка (Мист., 6, 1958, 7).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. талановитий — (з видатними здібностями) обдарований. Словник синонімів Полюги
  2. талановитий — таланови́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. талановитий — Обдарований, с. високообдарований, геніяльний, з. кебетливий, кебетний; (виконавець) блискучий; (щасливий) удачливий, ТАЛАНИСТИЙ. Словник синонімів Караванського
  4. талановитий — див. видатний; розумний Словник синонімів Вусика
  5. талановитий — [талановитией] м. (на) -тому/ -т'ім, мн. -т'і Орфоепічний словник української мови
  6. талановитий — Здібний, кебетний Словник чужослів Павло Штепа
  7. талановитий — ТАЛАНОВИ́ТИЙ, а, е. 1. Який має великі здібності, талант (у 1 знач.). Треба сказати, що д. Коцюбинський дуже талановитий чоловік і дуже живі питання захоплює своїми творами (Панас Мирний); [Оля:] Сошенко побачив, що Тарас талановитий хлопець (С. Словник української мови у 20 томах
  8. талановитий — -а, -е. 1》 Який має великі здібності, талант (у 2 знач.). 2》 Який виконано з талантом (у 2 знач.); який відзначається високою майстерністю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. талановитий — ЗДІ́БНИЙ (який має природні здібності до чогось), ЗДА́ТНИЙ рідше, УДА́ТНИЙ (ВДА́ТНИЙ), ВДА́ЛИЙ, КЕБЕ́ТЛИВИЙ розм., КЕБЕ́ТНИЙ розм., СПОСІ́БНИЙ (СПОСО́БНИЙ) розм., СТЕ́ПНИЙ розм., ЗДА́НИЙ діал., ХИСТКИ́Й діал. Словник синонімів української мови
  10. талановитий — Таланови́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. талановитий — Талановитий, -а, -е Даровитый, способный, талантливый. Словник української мови Грінченка