1. Словник української мови у 20 томах

талина

ТАЛИНА́, и́, ж., розм.

Шлях або місце, де розтав сніг.

Не хоче талиною їхати, а щоб я їхав (Сл. Б. Грінченка);

У проваллі справді пахне талиною, – як ото кора з трухлої вільхи, а під ногами щось гуде і рипить (Григір Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. талина — талина́ іменник жіночого роду санний шлях, на якому розтав сніг розм. Орфографічний словник української мови
  2. талина — -и, ж., розм. Санний шлях, на якому розтав сніг. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. талина — ТАЛИНА́, и́, ж., розм. Санний шлях, на якому розтав сніг. Не хоче талиною їхати, а щоб я їхав (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  4. талина — Талина, -ни ж. Растаявшій санный путь. Не хоче талиною їхати, а щоб я їхав. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка