1. Словник української мови у 20 томах

тамбурин

ТАМБУРИ́Н, а, ч.

1. Музичний ударний інструмент, різновид невеликого барабана з подовженим корпусом, т. зв. провансальський барабан; вид бубна.

І одна з них, мов Дебора, Танцювала з тамбурином І Ласкара вихваляла, Що забив ведмедя злого (Леся Українка);

Сопілки й тамбурини Глухий одмінюють мотив, Дівча з серпом блискучим лине, Увінчуючи свято жнив (М. Рильський);

Поміж двома кіньми були прив'язані тамбурини, в котрі вибивали козаки (Ю. Мушкетик).

2. Старовинний французький танець, що виконується у швидкому темпі в супроводі флейти і тамбурина.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тамбурин — тамбури́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. тамбурин — Бубен Словник чужослів Павло Штепа
  3. тамбурин — (фр. tambоurin — барабанчик) — 1. Народний ударний музичний інструмент невизначеної висоти звуку з родини двобічних мембранофонів, що походить з Провансу (Франція). Словник-довідник музичних термінів
  4. тамбурин — -а, ч. 1》 Музичний ударний інструмент; вид бубна. 2》 Старовинний французький танець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тамбурин — тамбури́н (франц. tambourin, італ. tamburino) 1. Ударний музичний інструмент, різновид барабана. 2. Назва бубна в російській музичній літературі. 3. Старовинний французький народний танок. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. тамбурин — ТАМБУРИ́Н, а, ч. Музичний ударний інструмент; вид бубна. І одна з них, мов Дебора, Танцювала з тамбурином І Ласкара вихваляла, Що забив ведмедя злого (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах