тарілка

ТАРІ́ЛКА, и, ж.

1. Кругла посудина з широким плескатим дном і низькими вінцями, куди насипають або накладають страву.

Поставила тарілку з хлібом Перед старим Еолом-дідом (І. Котляревський);

Нахиливсь [Карпо Петрович] над тарілкою і потиху почав сьорбати юшку (М. Коцюбинський);

На столі стояли глибокі тарілки, по вінця налиті сметаною, пахучим медом (В. Кучер);

// чого. Кількість страви, що вміщується в цій посудині.

Стара “матушка” прислала якось їй тарілку малини (М. Коцюбинський);

Тарілка борщу.

2. перев. мн. Ударний музичний інструмент у вигляді двох тонких металевих дисків, один із яких звичайно прикріплений до барабана.

Бубон, як грім серед літа, бухтів, мідяні тарілки бряжчали та цокали (Панас Мирний);

Серед назв музичних інструментів поряд з однослівними є багато складних, напр.: .. тарілки, ритмічні тарілки, китайські тарілки, турецькі тарілки, малі тарілки (з наук. літ.);

Грімко й глухо бив барабан, видзвонюючи мідними тарілками (В. Кучер).

3. спец. Назва якої-небудь деталі, що має форму плескатого диска.

Торохкотіли тачанки, .. дзеленчали стальними тарілками вози степового краю (Ю. Яновський);

Вагони, заскреготіли гальмами .. Поїзд різко зупинився, застогнавши тарілками буферів... (Д. Ткач);

Висівні тарілки в сівалці.

◇ (1) Не в свої́й тарі́лці, зі словоспол. почува́ти себе, відчува́ти себе, чу́тися і под. – незручно, невпевнено, зніяковіло і т. ін.

Панки-християни, що тож [теж] були в тій купі, нараз помовкли і повідсувалися набік, чуючися не в своїй тарілці (І. Франко);

З дівчатами, коли вони ніяковіють, або почувають себе не в своїй тарілці, чи й просто затнуться на своїй дівочій упертості – розбалакатись важко (Ю. Смолич);

І, може, саме тому, що вже майже дорослий хлопець почував себе в класі серед малюків “не в своїй тарілці”, вчився він [Радивон] неохоче, зате на всілякі витівки був спритний і винахідливий (Д. Ткач).