1. Словник української мови в 11 томах

тарілка

ТАРІ́ЛКА, и, ж.

1. Кругла посудина з широким плескатим дном і низькими вінцями, куди насипають або накладають страву.

Поставила тарілку з хлібом Перед старим Еолом-дідом (Котл., І, 1952, 66);

Нахиливсь [Карпо Петрович] над тарілкою і потиху почав сьорбати юшку (Коцюб., II, 1955, 367);

На столі стояли глибокі тарілки, по вінця налиті сметаною, пахучим медом (Кучер, Полтавка, 1950, 113);

// чого. Кількість страви, що вміщується в цій посудині.

Стара «матушка» прислала якось їй тарілку малини (Коцюб., I, 1955, 314);

Тарілка борщу.

◊ Почува́ти себе́ не в свої́й тарі́лці див. почува́ти.

2. перев. мн. Ударний музичний інструмент у вигляді двох тонких металевих дисків, один із яких звичайно прикріплений до барабана.

Бубон, як грім серед літа, бухтів, мідяні тарілки бряжчали та цокали (Мирний, І, 1949, 358);

Грімко й глухо бив барабан, видзвонюючи мідними тарілками (Кучер, Трудна любов, 1960, 211).

3. спец. Назна якої-небудь деталі, що має форму плескатого диска.

Торохкотіли тачанки,.. дзеленчали стальними тарілками вози степового краю (Ю. Янов., II, 1958, 248);

Вагони, заскреготіли гальмами.. Поїзд різко зупинився, застогнавши тарілками буферів… (Ткач, Крута хвиля, 1956. 79);

Висівні тарілки в сівалці.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тарілка — тарі́лка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири тарі́лки Орфографічний словник української мови
  2. тарілка — (глибока) полумисок, (велика) таріль, сов. блюдо; талірка. Словник синонімів Караванського
  3. тарілка — [тар’ілка] -лкие, д. і м. -лц'і, мн. -лки, -лок дв'і тар'ілкие Орфоепічний словник української мови
  4. тарілка — Полумисок, полумисочок Словник чужослів Павло Штепа
  5. тарілка — ТАРІ́ЛКА, и, ж. 1. Кругла посудина з широким плескатим дном і низькими вінцями, куди насипають або накладають страву. Поставила тарілку з хлібом Перед старим Еолом-дідом (І. Словник української мови у 20 томах
  6. тарілка — И, ж. Антена супутникового телебачення. За «тарілки» — з'їдять (супутникове телебачення як загроза для тоталітарної держави) (Україна Молода). Словник сучасного українського сленгу
  7. тарілка — (-и) ж., мол., жарт. Рулетка. ПСУМС, 68. Словник жарґонної лексики української мови
  8. тарілка — -и, ж. 1》 Кругла посудина з широким плескатим дном і низькими вінцями, куди насипають або накладають страву. || чого. Кількість страви, що вміщується в цій посудині. Тарілка борщу. 2》 перев. мн. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. тарілка — не в свої́й тарі́лці, зі словоспол. почува́ти себе, відчува́ти себе, чу́тися і под. Незручно, невпевнено, зніяковіло і т. ін. Панки-християни, що тож (теж) були в тій купі, нараз помовкли і повідсувалися набік, чуючися не в своїй тарілці (І. Фразеологічний словник української мови
  10. тарілка — ТАРІ́ЛКА (кругла посудина з широким плескатим дном і низькими вінцями, куди насипають страву), ТАРІ́ЛЬ розм., ТАЛІ́РКА заст., ТАЛІ́Р заст. Стіл увесь був заставлений тарілками і блюдами з їжею (І. Словник синонімів української мови
  11. тарілка — Тарі́лка, -лки, -лці; -рілки́, -ріло́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)