1. Словник української мови у 20 томах

татуювання

ТАТУЮВА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. татуюва́ти.

Відомі два способи татуювання: рельєфне і малюнкове. Перший більш поширений у народів Африки (з наук.-попул. літ.);

Для татуювання треба мати спеціальний прилад, що складається з щипців і набору окремих цифр (з наук. літ.);

Циган так само мовчки сів, простягнув до банкомета синю від тутуювання руку (А. Дімаров).

2. збірн. Візерунки, малюнки й т. ін. на тілі людини, зроблені наколюванням і втиранням під шкіру барвників.

По татуюванню на руці і впізнали. “Шурко”, – було витатуйовано там... (О. Гончар);

Одні з них [повстанців] ішли або їхали верхи напівголі, .. строкаті від барвистого татуюваная (З. Тулуб).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. татуювання — татуюва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. татуювання — син. масть, розгін, тату, татушка. Словник жарґонної лексики української мови
  3. татуювання — -я, с. 1》 Дія за знач. татуювати. 2》 збірн. Візерунки, малюнки й т. ін. на тілі людини, зроблені наколюванням і втиранням під шкіру барвників. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. татуювання — татуюва́ння (франц. tatoner – татуювати, з полінезійської) нанесення зображення (візерунку, напису) наколюванням його людині на шкіру. В наколи вводять барвні речовини. Пережиток старовини, не гідний наслідування. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. татуювання — Тривкий малюнок чи напис на тілі, виконаний наколюванням шкіри і введенням барвників. Універсальний словник-енциклопедія
  6. татуювання — Татуюва́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. татуювання — ТАТУЮВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. татуюва́ти. Відомі два способи татуювання: рельєфне і малюнкове. Перший більш поширений у народів Африки (Знання.. Словник української мови в 11 томах