1. Словник української мови в 11 томах

татуювання

ТАТУЮВА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. татуюва́ти.

Відомі два способи татуювання: рельєфне і малюнкове. Перший більш поширений у народів Африки (Знання.., 3, 1966, 26);

Для татуювання треба мати спеціальний прилад, що складається з щипців і набору окремих цифр (Свинар., 1956, 105).

2. збірн. Візерунки, малюнки й т. ін. на тілі людини, зроблені наколюванням і втиранням під шкіру барвників.

По татуюванню на руці і впізнали. «Шурко»,— було витатуйовано там… (Гончар, Тронка, 1963, 250);

Одні з них [повстанців] ішли або їхали верхи напівголі,.. строкаті від барвистого татуюваная (Тулуб, Людолови, II, 1957, 466).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. татуювання — татуюва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. татуювання — ТАТУЮВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. татуюва́ти. Відомі два способи татуювання: рельєфне і малюнкове. Перший більш поширений у народів Африки (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  3. татуювання — син. масть, розгін, тату, татушка. Словник жарґонної лексики української мови
  4. татуювання — -я, с. 1》 Дія за знач. татуювати. 2》 збірн. Візерунки, малюнки й т. ін. на тілі людини, зроблені наколюванням і втиранням під шкіру барвників. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. татуювання — татуюва́ння (франц. tatoner – татуювати, з полінезійської) нанесення зображення (візерунку, напису) наколюванням його людині на шкіру. В наколи вводять барвні речовини. Пережиток старовини, не гідний наслідування. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. татуювання — Тривкий малюнок чи напис на тілі, виконаний наколюванням шкіри і введенням барвників. Універсальний словник-енциклопедія
  7. татуювання — Татуюва́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)