таїтися

ТАЇ́ТИСЯ, таю́ся, таї́шся, недок.

1. перев. з чим. Приховуючи що-небудь від когось, мовчати; тримати щось у таємниці.

Бідний козак таївсь од усіх із своїм коханням (П. Куліш);

Домна падала коло чоловіка, розпитувалась: – Що тобі, Семене? Чого сумуєш? Не таїся з лихом передо мною! (М. Коцюбинський);

[Ярчук (сердечно):] Знаєш що, Романе... Ми друзі. Ми не можемо таїтись один від одного (І. Микитенко).

2. в кому – чому. Бути непомітним, не виявлятися зовні; існувати в прихованому вигляді.

І ніхто й не підозрівав, що в нім дрімав і таїться такий адміністративний геній! (І. Франко);

І я ще раз подумав: мабуть, у кожної людини – хай на самісінькому споді душі – під намулом жорстокості нашого часу, всупереч упередженням, вимогам і обов'язкам, все ж таїться зерно людяності, що може прорости й дати цвіт... (Б. Антоненко-Давидович);

Яка ж могутня сила таїться в слові, мовленому крізь біль душі (Валерій Шевчук);

Причина ворожнечі таїлась у невеличкому жерелі, що било з-під скелі і стікало течійкою якраз посередині села, поміж татарськими городами (П. Чубинський);

Під думи народні настроював свою ліру Кобзар, тому й оживало в його піснях все, що таїлося в серці народу (з наук. літ.).

3. Ховатися де-небудь, намагаючись бути непомітним.

Хоч прірва знову, хоча в чагарнику таїться вовкулака, опівночі ввійду туди (Уляна Кравченко);

Ніколи я не знав, що так люблю – До болю, до смертельного жалю – Понад Дніпром сріблисті верболози, .. Бур'ян в напівзасипанім рову, Де часом вальдшнеп, поетична птиця, Між листям жовтим від стрільця таїться (М. Рильський);

// Бути десь захованим, непомітним.

У холодку, поміж горбами, таївся монастир святий (М. Драй-Хмара).