1. Словник української мови у 20 томах

твар

ТВАР¹, і, ж., заст.

1. книжн. Будь-яка істота, живе створіння; тварина.

Один Комарик молодий Розхвастався перед старими: “Он, – каже, – як розтягся біс рудий [Лев]!.. Аж сміх бере, як подивлюся, Що перед ним усяка твар тремтить” (Л. Глібов);

– У морі, кажуть, ні щук, ні карасів не водиться .. Ці тварі солодководні (Олесь Досвітній);

// збірн.

І покладено дідові пасти твар, що сумирна вдачею, врозтіч не кидається (Л. Смілянський).

2. лайл. Підла, мерзенна людина.

За що пак милує господь Лихую твар такую, Як цей правитель?.. (Т. Шевченко).

ТВАР², і, ж., заст.

Обличчя.

Руки [Параскіци] мимохіть здіймались до обличчя та розгладжували дрібненькі зморшки, що, мов легким павутинним, заснували її твар (М. Коцюбинський);

[Хведора:] Вернувся? Вся твар подряпана, руки закривавлені! Хіба що скоїлось лихе? (М. Кропивницький);

Його червона твар у чорних окулярах, його педантична акуратність .. – все це було незвичайне, незрозуміле і дратувало (Ю. Смолич);

Козак засміявся, блиснувши в темряві білими, як гуся, зубами. Цей сміх ніби осяяв його твар (С. Черкасенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. твар — Обличчя [VI,XII] Словник з творів Івана Франка
  2. твар — твар 1 іменник жіночого роду, істота тварина твар 2 іменник жіночого роду, істота про людину рідко твар 3 іменник жіночого роду обличчя арх. Орфографічний словник української мови
  3. твар — Твар. Лице, обличчя. Ярема замість відповіди вклонив ся і радісний усьміх заяснив на єго твари (Б., 1895, 9, 2); Галас, крик, стукіт і лоскіт шуфлядками був такий сильний, що Стажиньский на занятім місци в презідії стояв з поблідлою... Українська літературна мова на Буковині
  4. твар — див. ОБЛИЧЧЯ; ЗСТ. портрет; (усяка) плодь; ЗН. створіння, істота. Словник синонімів Караванського
  5. твар — див. лице Словник синонімів Вусика
  6. твар — Тварина, тварина, тваринка, твариночка, тварюка, живина, живизна, звір, звірина, звірина, звіринка, звіреня, звірюка, птаха, пташок, пташинка, пташиночка, пташечка, пташеня, пташенятко, пташа, пташатко, пташина, пташня, птаство, риба, рибка, рибочка... Словник чужослів Павло Штепа
  7. твар — твар обличчя (ст)|| = лице ◊ на тва́ри напи́сано про все можна здогадатися з виразу обличчя (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. твар — Обличчя, личина, зовнішній вигляд, зовнішність, лице; жива істота Словник застарілих та маловживаних слів
  9. твар — I -і, ж., заст. 1》 книжн. Будь-яка істота, живе створіння; тварина. || збірн. 2》 лайл. Підла, мерзенна людина. II -і, ж., заст. Обличчя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. твар — НЕДО́ЛЮДОК зневажл., лайл. (про людину, що втратила свої людські риси й не гідна цього звання через свої потворні, жахливі вчинки, дії), НЕДО́ЛЮД зневажл., лайл., НЕ́ЛЮД перев. мн., зневажл., БУЗУВІ́Р лайл., ПОТВО́РА зневажл., ВИ́РОДОК зневажл., лайл. Словник синонімів української мови
  11. твар — Твар, тва́рі, тва́рі, тва́р’ю, тва́ре! тва́рі, тва́рів і тва́рей, -рям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. твар — ТВАР¹, і, ж., заст. 1. книжн. Будь-яка істота, живе створіння; тварина. Один Комарик молодий Розхвастався перед старими: «Он, — каже, — як розтягся біс рудий [Лев]!.. Аж сміх бере, як подивлюся, Що перед ним усяка твар тремтить» (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах