твердуватий

ТВЕРДУВА́ТИЙ, а, е.

Трохи твердий (у 2–4 знач.).

В її голосі звучать нотки вдячності, а в голові з'являється зовсім недоречна думка, що в приймальні Вартеля твердуваті крісла (М. Слабошпицький);

Недостатньо розмочені гриби при варінні не розварюються, залишаються твердуватими, шкірястими (з наук.-попул. літ.);

Твердуватий характер;

* Образно. Вітер у лісі вщух, та коли проїжджали широкі галяви, він налітав справа і бив по конях та по Семенові твердуватим крилом (Є. Гуцало).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me