1. Словник української мови у 20 томах

теза

ТЕ́ЗА, и, ж.

1. Положення, висловлене в книжці, доповіді, статті тощо, правдивість якого треба довести.

А вже я в питаннях абстрактних .. тут я не один раз повинен був .. признати першенство своєму вухастому учневі, коли він починав розправляти про яку-небудь тезу (Г. Хоткевич);

// Положення, що коротко й чітко формулює основну ідею чого-небудь або провідне завдання, що стоїть перед кимсь.

Рано чи пізно, а кожна дівчина чи там хлопець мусять у наших умовах побратися, щоб жити повноцінно й здорово – це моя основна теза (В. Підмогильний);

// перев. мн. Коротко сформульовані основні положення доповіді, лекції, статті тощо.

[Марков:] Я просто переказую вам тези майбутньої доповіді (В. Собко);

Писати промову всю і в усіх деталях не завжди обов'язково. Досить буває підготувати план, тези (з наук.-попул. літ.).

2. лог. Вихідне положення, що вимагає доведення.

Тезою називається судження або положення, істинність якого треба довести (з навч. літ.);

Нема сумніву, що в самому характері Лесі [Українки] .. був дуже сильний нахил до мислення тезами й антитезами, до гострої філософської діалектики (з наук. літ.).

3. У філософії Гегеля – вихідний пункт процесу розвитку, перший ступінь тріади.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. теза — те́за іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. теза — (від гр. thesis — положення, твердження) фігура думки, яка в лаконічній формі містить основне змістове навантаження повідомлення. Словник стилістичних термінів
  3. теза — див. ТВЕРДЖЕННЯ; мн. ТЕЗИ, (доповіді) пункти, точки, основні положення. Словник синонімів Караванського
  4. теза — [теза] -зие, д. і м. -з'і Орфоепічний словник української мови
  5. теза — -и, ж. 1》 Положення, висловлене в книжці, доповіді, статті тощо, правдивість якого треба довести. || Положення, що коротко й чітко формулює основну ідею чого-небудь або провідне завдання, що стоїть перед кимсь. || перев. мн. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. теза — те́за (від грец. θέσις – положення, твердження) 1. В логіці складова частина доведення; положення, істинність якого треба довести. 2. У філософії Г.-В.-Ф. Гегеля – перший ступінь тріади. 3. Будь-яке положення в спорі, викладення якоїсь концепції, теорії, основоположне твердження, принцип. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. теза — У логіці твердження, яке вимагає доведення; висновок, що вимагає доведення на підставі отриманих засновків; у математиці — частина теореми, яку доводять, використовуючи задані засновки. Універсальний словник-енциклопедія
  8. теза — ТЕЗА (від грецьк. υέσιζ — положення, твердження) — будь-яке положення в спорі, викладення якоїсь концепції, теорії; у вузькому розумінні — основоположне твердження, принцип. У логіці — складова частина доведення, положення, істинність якого треба довести. Філософський енциклопедичний словник
  9. теза — ПОЛО́ЖЕННЯ (твердження, думка, що лежить в основі чого-небудь), ТЕ́ЗА, ПРИ́НЦИП, ДОМІНА́НТА (основне, вихідне). Всі закони сучасної фізики передбачають як постулат положення про тривимірність реального простору (з журналу)... Словник синонімів української мови
  10. теза — Те́за, -зи; те́зи, тез (гр., ж. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. теза — ТЕ́ЗА, и, ж. 1. Положення, висловлене в книжці, доповіді, статті тощо, правдивість якого треба довести. А вже я в питаннях абстрактних.. тут я не один раз повинен був.. Словник української мови в 11 томах