1. Словник української мови в 11 томах

теза

ТЕ́ЗА, и, ж.

1. Положення, висловлене в книжці, доповіді, статті тощо, правдивість якого треба довести.

А вже я в питаннях абстрактних.. тут я не один раз повинен був.. признати першенство своєму вухастому учневі, коли він починав розправляти про яку-небудь тезу (Хотк., І, 1966, 147);

// Положення, що коротко й чітко формулює основну ідею чого-небудь або провідне завдання, що стоїть перед кимсь.

В Квітневих тезах Ленін вперше в історії зробив прямий висновок про Ради як про державну форму диктатури пролетаріату (Рад. Укр., 17.IV 1957, 1);

// перев. мн. Коротко сформульовані основні положення доповіді, лекції, статті тощо.

[Марков:] Я просто переказую вам тези майбутньої доповіді (Собко, П’єси, 1958, 123);

Писати промову всю і в усіх деталях не завжди обов’язково. Досить буває підготувати план, тези (Наука.., 6, 1969, 39).

2. лог. Вихідне положення, що вимагає доведення.

Тезою називається судження або положення, істинність якого треба довести (Логіка, 1953, 139);

Нема сумніву, що в самому характері Лесі [Українки].. був дуже сильний нахил до мислення тезами й антитезами, до гострої філософської діалектики (Рад. літ-во, 1, 1964, 63).

3. У філософії Гегеля — вихідний пункт процесу розвитку, перший ступінь тріади.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. теза — те́за іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. теза — (від гр. thesis — положення, твердження) фігура думки, яка в лаконічній формі містить основне змістове навантаження повідомлення. Словник стилістичних термінів
  3. теза — див. ТВЕРДЖЕННЯ; мн. ТЕЗИ, (доповіді) пункти, точки, основні положення. Словник синонімів Караванського
  4. теза — [теза] -зие, д. і м. -з'і Орфоепічний словник української мови
  5. теза — ТЕ́ЗА, и, ж. 1. Положення, висловлене в книжці, доповіді, статті тощо, правдивість якого треба довести. А вже я в питаннях абстрактних .. тут я не один раз повинен був .. Словник української мови у 20 томах
  6. теза — -и, ж. 1》 Положення, висловлене в книжці, доповіді, статті тощо, правдивість якого треба довести. || Положення, що коротко й чітко формулює основну ідею чого-небудь або провідне завдання, що стоїть перед кимсь. || перев. мн. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. теза — те́за (від грец. θέσις – положення, твердження) 1. В логіці складова частина доведення; положення, істинність якого треба довести. 2. У філософії Г.-В.-Ф. Гегеля – перший ступінь тріади. 3. Будь-яке положення в спорі, викладення якоїсь концепції, теорії, основоположне твердження, принцип. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. теза — У логіці твердження, яке вимагає доведення; висновок, що вимагає доведення на підставі отриманих засновків; у математиці — частина теореми, яку доводять, використовуючи задані засновки. Універсальний словник-енциклопедія
  9. теза — ТЕЗА (від грецьк. υέσιζ — положення, твердження) — будь-яке положення в спорі, викладення якоїсь концепції, теорії; у вузькому розумінні — основоположне твердження, принцип. У логіці — складова частина доведення, положення, істинність якого треба довести. Філософський енциклопедичний словник
  10. теза — ПОЛО́ЖЕННЯ (твердження, думка, що лежить в основі чого-небудь), ТЕ́ЗА, ПРИ́НЦИП, ДОМІНА́НТА (основне, вихідне). Всі закони сучасної фізики передбачають як постулат положення про тривимірність реального простору (з журналу)... Словник синонімів української мови
  11. теза — Те́за, -зи; те́зи, тез (гр., ж. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)