темний

ТЕ́МНИЙ, а, е.

1. Позбавлений світла; погано освітлений.

Її взяли під руки і повели. Двері од темної хати лишились отвором (М. Коцюбинський);

Місяця круг защербиться і знову пливе, повновидий, – Смертним віднови нема. В темнім житлі, де владика Еней, де Анк і Гостілій, Будем ми – порох і тінь (М. Зеров);

Дарма що живе він внизу дому; дарма що не світла, а скорше темна його кімната: вона ж [Любка] тут, вона освітить, вона окрасить усе (Г. Хоткевич);

Я присвітив електричним ліхтариком, оглядаючи кутки і темні місця; на палубі не було нікого (Ю. Яновський);

// Уживається як постійний епітет до слова ніч і т. ін.

Він без сну сидів усю ніч темну до білого світу (Марко Вовчок);

* У порівн. А наш брат мужик?.. Темний, як ніч. Що сказав пан або піп, то й свято (В. Винниченко);

// Поринулий у темряву, темноту.

Лопух край берега найшла, Лопух зорвала [зірвала] і накрила, Неначе бриликом, свою, Свою головоньку смутную .. І зникла в темному гаю (Т. Шевченко);

Вона зітхнула, .. встала і вийшла з хати у темний садок (Леся Українка);

Як часто хочеться іще хоч раз мені .. Рибалити з тобою до світання І розвести багаття в темнім борі (Л. Забашта).

2. Кольором близький до чорного; не ясний.

Коси золоті, як достигла пшениця, а брови темні та дугасті (С. Черкасенко);

Всі люди гарні, чорняві, з темними очима (І. Нечуй-Левицький);

На темній одежі [жінки] світились руки, прозорі й молочні (М. Коцюбинський);

Сидів він [метелик] сумно, стуливши свої темні крильця (Леся Українка);

– Восени ж тільки у вуликах заміни по кілька рамок з білою вощиною на темну, – по-господарськи радить Терентій (М. Стельмах);

// Смаглявий, темноволосий, темноокий.

Проходять нерозлучні Блаженки, обидва темні, засмаглі й хитрі (О. Гончар);

Висока, худа й темна з лиця його Параска, наче вихльостатний дощами одвірок (В. Дрозд);

// Густий, більш насичений, ніж звичайно.

Він іде, а вітер свище, букові ліси колише, темні хмари наганяє на самий гори вершечок (П. Тичина);

Ріка лише днями скинула крижаний панцир, і від неї віяло холодом, а вода була темна й каламутна (З. Тулуб);

Ясно-червоним полум'ям схоплювалися гілляки вільхи, темним огнем горіли корчаги смерек, відбиваючись на стіні лісу тремтячою луною (М. Грушевський);

// Тьмяний, неяскравий.

Срібна пора та настала, Гірша від золота, але цінніша від темної міді (М. Зеров).

3. перен. Тяжкий, безрадісний, сумний.

Без жалю, без туги, скоріше радіючи, кинула б вона сей світ: такий він їй гіркий та обридлий, темний та непривітний... (Панас Мирний);

З темними думками і стривоженим серцем під'їздив на світанку до Києва Данило Гармаш (Н. Рибак);

// Який виражає сумний настрій, стан.

Едіта зостається над книжкою, але не читає, дивиться поперед себе сумним, темним поглядом (Леся Українка).

4. перен. Який приносить лихо, спричиняє зло; злий.

Я голос подаю за те, що недаремно Визвольницею звуть незламну нашу Рать, Що в прірву скинули ми лихоліття темне, Щоб знову щастя дім на згарах будувать (М. Рильський);

Так хай же все темне загине в немерклому сяйві побід. Ми з вами, як тіло єдине, керуєм у вічність свій літ (В. Сосюра);

// Лютий, жорстокий (про сильне недобре почуття).

Усе одбивається в пісні, як в морі, – Рожева зоря і червоная кров, І темна ненависть, і ясна любов (Леся Українка).

5. перен. Невідомий, незвіданий.

Тоді я лиш зрозумів, що Тимофій попросту не орієнтувався в годинах .. Дзигаркове лице завше було для нього темним і загадковим (Г. Хоткевич);

Темна справа;

// Неусвідомлений, невиразний.

Серце щось недобре віщує, страх – не страх: якесь темне почуття холодить серце... (Панас Мирний);

// Прихований, таємний.

Ти [Афродіто] розв'язання всіх загадок темних часу і простору, – Вірно складаю до ніг тобі дань дивування й покори (М. Зеров);

// Давній, минулий.

Наче промінь місяченька Крізь серпанок хмар блищить, Так для мене сяє завжди Ясний спогад з темних літ (Леся Українка);

Чуєш – крізь ніч, перевиту вогнями. Голосу голос дає відповіт? Чуєш – іде перегук понад нами, Темних віків потрясає граніт? (М. Рильський).

6. перен. Який важко зрозуміти; неясний.

Псалтир здався йому темнішим од темної ночі: він не знайшов у йому поради й одповіді на свою важку думу (І. Нечуй-Левицький);

[Лицар:] “Хто визволиться сам, той буде вільний, хто визволить кого, в неволю візьме”. Речення се мені здавалось темним, тепер я глузд його аж надто тямлю (Леся Українка);

// Позбавлений чіткості; неясний.

У роботі над прислів'ями й приказками, примітками до них Маркевич керувався засобами випробування їх правдивості й точності серед народу, де шукав пояснень до деяких темних місць, а також нових варіантів (з наук. літ.).

7. перен. Відсталий, некультурний; неписьменний.

[Оля:] Темні, невільні люди починали розуміти, яка тяжка неправда чиниться над ними (С. Васильченко);

– Колись .. русалки були .. – Забобони темних людей, Бабарихо, – суворо сказав Пронька (О. Донченко);

– Вчися, Михайлику, вчись, дорогенький, може, хоч ти не будеш таким темним, як ми (М. Стельмах).

8. перен. Непорядний, недобрий.

Один бог знає, скільки та хата переховала всякого темного й лихого люду (Панас Мирний);

Взагалі при ньому [губернаторові] катам, казнокрадам та різним темним людцям жилося як у бога за пазухою (З. Тулуб);

// Який викликає недовір'я, підозріння.

Темна особа. Темне минуле в когось;

// Який викликає осуд; негативний.

Надто добре знав [Невеличкий] слабі і темні сторони Аронового життя (І. Франко);

Куркуленко Пальоха не схотів чесно трудитися, а вдався до спекуляції, до якихось темних махінацій (А. Хижняк);

Такий уже темний, негативний вимальовується мій Загатний, аж не віриться, що подібна людина може існувати в нашім суспільстві (В. Дрозд).

9. розм. Сліпий, незрячий.

Звався божим чоловіком сліпий старець-кобзар. Темний він був на очі, а ходив без проводиря (П. Куліш);

Відійшов уже чимало, як згадав, що при ньому ж була дідова кобза, а тепер немає. Шукати? Як же її знайдеш, коли темний (Ф. Бурлака).

10. у знач. ім. те́мна, ної, ж., заст., розм. Приміщення для тимчасового утримання заарештованих.

Забрали їх, позачиняли в темну. Сумують вони (Панас Мирний).

За́гнаний у [те́мний] куто́к див. за́гнаний;

Те́мна темно́та́ див. темно́та́;

Те́мна ту́га див. ту́га;

Те́мний ро́зум див. ро́зум;

Те́мний сум див. сум¹;

Те́мні окуля́ри див. окуля́ри.

◇ Від бі́лого сві́ту до те́мної но́чі див. світ¹;

[Вогне́нні (те́мні, черво́ні і т. ін.)] ко́ла бі́гають (стриба́ють, витанцьо́вують і т. ін.) / забі́гали (пішли́) в оча́х (пе́ред очи́ма) див. ко́ло¹;

(1) Диви́тися крізь те́мне ске́льце (д) див. диви́тися;

Малюва́ти (зобража́ти, зобра́жувати) те́мними (чо́рними) фа́рбами див. малюва́ти;

Мов [те́мною] хма́рою опови́тий див. опови́тий;

Оберну́тися / оберта́тися дру́гим (і́ншим, те́мним і т. ін.) бо́ком див. оберта́тися;

Те́мна (чо́рна) пля́ма див. пля́ма;

Те́мне ді́ло див. ді́ло;

Те́мне ца́рство див. ца́рство;

Те́мний ліс див. ліс;

(2) Те́мний (сліпи́й і т. ін.), як таба́ка в ро́зі – неосвічений, некультурний.

– Що мені рідний батько? – пустив на світ темного, як табаку в розі, та й звікуй отак... (М. Коцюбинський);

[Перун:] Та що ви її, дурної баби, слухаєте?.. Сліпа, як табака в розі, а плете щось про податки (І. Франко).