1. Словник української мови у 20 томах

темниця

ТЕМНИ́ЦЯ, і, ж., заст., поет.

В'язниця.

– І в темній темниці Мене, вольного гетьмана, Голодом замучив [цар] (Т. Шевченко);

Тихенько й поважливо, то знову грімко й зворушливо розказували кобзарі про горе й муку козацьких бранців-невольників у чужих каторгах і темницях (Б. Лепкий);

Темниця без вікон, без дверей. Лицар-в'язень лежить у кутку на соломі (Леся Українка);

– І – і – і, – зараз же заголосила баба. – Ой забрано ж його, забрано. Сидить він во темниці сирой [сирій], світа-сонця не бачить (Григорій Тютюнник);

* У порівн. – Я за слізоньками світа не бачила, сидячи сама собі у хаті, як у темниці (Г. Квітка-Основ'яненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. темниця — темни́ця іменник жіночого роду в'язниця рідко Орфографічний словник української мови
  2. темниця — див. в'язниця Словник синонімів Вусика
  3. темниця — див. тюрма Словник чужослів Павло Штепа
  4. темниця — -і, ж., заст., поет. В'язниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. темниця — В'ЯЗНИ́ЦЯ (приміщення, де тримають в'язнів), ТЮРМА́, ТЮРЯ́ГА розм., зневажл., ТЕМНИ́ЦЯ заст., поет., ОСТРО́Г заст., Я́МА заст., КРИМІНА́Л заст., ПО́РУБ заст., КУ́НА заст., ЗАТВО́Р заст., ХУРДИ́ГА заст., розм., КОЗА́ заст. розм., КАЗЕ́НКА діал. Словник синонімів української мови
  6. темниця — Темни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. темниця — ТЕМНИ́ЦЯ, і, ж., заст., поет. В’язниця. — І в темній темниці Мене, вольного гетьмана, Голодом замучив [цар] (Шевч., І, 1963, 248); Темниця без вікон, без дверей. Лицар-в’язень лежить у кутку на соломі (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах