тенденція
ТЕНДЕ́НЦІЯ, ї, ж.
1. Напрям розвитку чого-небудь.
Весь розвиток культури давньоруського середньовіччя був зумовлений боротьбою прогресивних тенденцій у культурі з жорстокими рамками релігійної ідеології (з наук.-попул. літ.);
В умовах науково-технічної революції інтегративно-синтетичні тенденції в пізнанні світу реалізуються з особливою силою і виразністю (з наук. літ.);
А над простором чистої води Родючі заколишуться сади, Мов килими, розстеляться городи Наперекір тенденціям природи (М. Рильський).
2. Прагнення, намір, властиві кому-, чому-небудь.
Дрібні партизанські групи .. мали тенденцію захопити залізничний вузол Бірзулу (Ю. Смолич);
Я люблю нашу історію. Я люблю її буйну, далеку неповоротну романтику, яку жадні тенденції істориків не могли вкласти в прокрустове ложе Польщі й Росії. Я люблю ступати її стертими вже слідами і в тих слідах шукати пахощів минулого (Б. Антоненко-Давидович);
Відомо, що дублетність і синонімічність не бажані в будь-якій термінології, і тенденція до уніфікації є цілком закономірною (з наук. літ.);
Революційні тенденції селянства;
// Потяг, схильність до чогось.
Сучасну лірику всіх жанрів характеризує тенденція до філософічності, інтелектуального збагачення (із журн.).
3. Провідна думка, ідея художнього, наукового й т. ін. твору; ідейне спрямування.
Часом у неї [О. Кобилянської] тенденція надто виступає червоною ниткою і разить очі, мов дисгармонія барв (Леся Українка);
Він змалював у своїх творах позитивні образи селян і показав їх людяність, моральну чистоту, чесність і працьовитість. У цьому виявилась гуманна тенденція творів Квітки (з наук. літ.);
У комедії “Мартин Боруля” сатира становить не окремі елементи, а провідну тенденцію твору (з наук. літ.).
4. Упереджена думка, ідея, теза, що не випливає логічно з самого розвитку подій, а нав'язується читачеві, слухачеві, глядачеві.
– Ах, ви не можете собі, дорога пані, уявити, як граф Адольф обурений цією новою газетою!.. Що за тон, що за тенденція, що за цинізм у порушуванні найнебезпечніших справ! (І. Франко).
Значення в інших словниках
- тенденція — тенде́нція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- тенденція — (розвою) напрям, течія; (до чого) нахил, потяг; ФР. прагнення, намір; (твору) ідея, провідна думка, спрямування, г. наставлення, настанова; (забобонна) упередження. Словник синонімів Караванського
- тенденція — [теинден'ц'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
- тенденція — Нахил, схильність Словник чужослів Павло Штепа
- тенденція — тенде́нція (лат. tendentia, від tendo – прагну, прямую) 1. Напрям розвитку якогось явища. 2. Ідейна спрямованість творів мистецтва, виражена за допомогою художніх засобів, у розвитку художніх образів. 3. Прагнення, схильність, властиві кому-небудь або чому-небудь. Словник іншомовних слів Мельничука
- тенденція — -ї, ж. 1》 Напрям розвитку чого-небудь. 2》 Прагнення, намір, властиві кому-, чому-небудь. || Потяг, схильність до чогось. 3》 Провідна думка, ідея художнього, наукового й т. ін. твору; ідейне спрямування. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тенденція — Тенде́нція, -ції, -цією; -де́нції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- тенденція — ТЕНДЕ́НЦІЯ, ї, ж. 1. Напрям розвитку чого-небудь. Основною провідною тенденцією в розвитку міжнародного комуністичного руху є його дальше згуртування на принципах марксизму-ленінізму і пролетарського інтернаціоналізму (Ком. Укр. Словник української мови в 11 томах