1. Великий тлумачний словник сучасної мови

тенденція

тенде́нція

-ї, ж.

1》 Напрям розвитку чого-небудь.

2》 Прагнення, намір, властиві кому-, чому-небудь.

|| Потяг, схильність до чогось.

3》 Провідна думка, ідея художнього, наукового й т. ін. твору; ідейне спрямування.

4》 Упереджена думка, ідея, теза, що не випливає логічно з самого розвитку подій, з художніх образів, а нав'язується читачеві.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тенденція — тенде́нція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. тенденція — (розвою) напрям, течія; (до чого) нахил, потяг; ФР. прагнення, намір; (твору) ідея, провідна думка, спрямування, г. наставлення, настанова; (забобонна) упередження. Словник синонімів Караванського
  3. тенденція — [теинден'ц'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  4. тенденція — Нахил, схильність Словник чужослів Павло Штепа
  5. тенденція — тенде́нція (лат. tendentia, від tendo – прагну, прямую) 1. Напрям розвитку якогось явища. 2. Ідейна спрямованість творів мистецтва, виражена за допомогою художніх засобів, у розвитку художніх образів. 3. Прагнення, схильність, властиві кому-небудь або чому-небудь. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. тенденція — ТЕНДЕ́НЦІЯ, ї, ж. 1. Напрям розвитку чого-небудь. Весь розвиток культури давньоруського середньовіччя був зумовлений боротьбою прогресивних тенденцій у культурі з жорстокими рамками релігійної ідеології (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  7. тенденція — Тенде́нція, -ції, -цією; -де́нції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. тенденція — ТЕНДЕ́НЦІЯ, ї, ж. 1. Напрям розвитку чого-небудь. Основною провідною тенденцією в розвитку міжнародного комуністичного руху є його дальше згуртування на принципах марксизму-ленінізму і пролетарського інтернаціоналізму (Ком. Укр. Словник української мови в 11 томах