1. Словник української мови в 11 томах

тенденція

ТЕНДЕ́НЦІЯ, ї, ж.

1. Напрям розвитку чого-небудь.

Основною провідною тенденцією в розвитку міжнародного комуністичного руху є його дальше згуртування на принципах марксизму-ленінізму і пролетарського інтернаціоналізму (Ком. Укр., 3, 1969, 29);

На основі глибокого аналізу закономірностей капіталістичного виробництва К. Маркс розкрив історичну тенденцію капіталістичного нагромадження (Колг. Укр., 6, 1966, 26);

А над простором чистої води Родючі заколишуться сади, Мов килими, розстеляться городи Наперекір тенденціям природи (Рильський, Орл. сім’я, 1955, 37);

Революційна ситуація передбачає збіг двох тенденцій у житті країни: небажання «низів» жити по-старому і неможливість для «верхів» по-старому управляти (Ком. Укр., 1, 1967, 32).

2. Прагнення, намір, властиві кому-, чому-небудь.

Дрібні партизанські групи.. мали тенденцію захопити залізничний вузол Бірзулу (Смолич, V, 1959, 618);

Революційні тенденції селянства;

// Потяг, схильність до чогось.

Сучасну лірику всіх жанрів характеризує тенденція до філософічності, інтелектуального збагачення (Вітч., 11, 1963, 175).

3. Провідна думка, ідея художнього, наукового й т. ін. твору; ідейне спрямування.

Часом у неї [О. Кобилянської] тенденція надто виступає червоною ниткою і разить очі, мов дисгармонія барв (Л. Укр., V, 1956, 43);

Він змалював у своїх творах позитивні образи селян і показав їх людяність, моральну чистоту, чесність і працьовитість. У цьому виявилась гуманна тенденція творів Квітки (Укр. літ., 8, 1956, 82);

У комедії «Мартин Боруля» сатира становить не окремі елементи, а провідну тенденцію твору (Життя К.-Карого, 1957, 108).

4. Упереджена думка, ідея, теза, що не випливає логічно з самого розвитку подій, з художніх образів, а нав’язується читачеві.

— Ах, ви не можете собі, дорога пані, уявити, як граф Адольф обурений цією новою газетою!.. Що за тон, що за тенденція, що за цинізм у порушуванні найнебезпечніших справ! (Фр., VI, 1951, 226).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тенденція — тенде́нція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. тенденція — (розвою) напрям, течія; (до чого) нахил, потяг; ФР. прагнення, намір; (твору) ідея, провідна думка, спрямування, г. наставлення, настанова; (забобонна) упередження. Словник синонімів Караванського
  3. тенденція — [теинден'ц'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  4. тенденція — Нахил, схильність Словник чужослів Павло Штепа
  5. тенденція — тенде́нція (лат. tendentia, від tendo – прагну, прямую) 1. Напрям розвитку якогось явища. 2. Ідейна спрямованість творів мистецтва, виражена за допомогою художніх засобів, у розвитку художніх образів. 3. Прагнення, схильність, властиві кому-небудь або чому-небудь. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. тенденція — ТЕНДЕ́НЦІЯ, ї, ж. 1. Напрям розвитку чого-небудь. Весь розвиток культури давньоруського середньовіччя був зумовлений боротьбою прогресивних тенденцій у культурі з жорстокими рамками релігійної ідеології (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  7. тенденція — -ї, ж. 1》 Напрям розвитку чого-небудь. 2》 Прагнення, намір, властиві кому-, чому-небудь. || Потяг, схильність до чогось. 3》 Провідна думка, ідея художнього, наукового й т. ін. твору; ідейне спрямування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. тенденція — Тенде́нція, -ції, -цією; -де́нції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)