тенькання

ТЕ́НЬКАННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. те́нькати та звуки, утворювані цією дією.

А трохи перегодя, коли від пожежі залишилися тільки червоні віхті на хмарах, з шляху почулося шалене тенькання дзвоників. То зі свого стану мчали на пожежу пристав і судовий слідчий (М. Стельмах);

Китайці так само пробують вас ошелешити своєю музикою, але їхня музика – це тенькання дощових краплин по шибі, це лускання бруньок на вишні, це танець сніжинок і сонця, плюскіт вина у порцеляновій філіґранці, гра кістяного гребеня на густих струнах волосся, тріпотіння розписаного віяла і ледь уловиме розлучання вуст після поцілунку... (із журн.).