тенькати

ТЕ́НЬКАТИ, аю, аєш, недок., розм.

1. Те саме, що теле́нькати 1.

На монастирській дзвіниці тенькали жалобні дзвони... (І. Микитенко);

Складали [телефони] насипом у вагони, а дзвоники тривожно тенькали різким, попереджуючим дзвоном... (Іван Ле);

Так тенькає молодий льодок, коли на нього вперше ступають ногою (Ю. Мушкетик).

2. Битися, здригатися, стискатися від хвилювання, радості, страху (про серце).

– Знаю, що лісовничка [лісовичка] не зла личина – аби ти її не займав, то вона тебе зроду не зачепить... А проте серце тенькає (Марко Вовчок);

Насиплють горб такої височизни,що аж не тенькне бронзовий казан од грандіозних відголосків тризни... (Л. Костенко);

У Бузини в грудях: теньк, теньк і мурашки по спині (І. Сочивець);

І враз Борозна відчув, як у ньому щось тенькнуло, і зміястий холодок побіг до серця (Ю. Мушкетик);

Врешті моє око помічає на сходах знайому високу постать з білявими кучерями. Тенькає серце (Ю. Мушкетик).

◇ Се́рце те́нькає / те́нькнуло див. се́рце;

(1) Те́нькати / те́нькнути (зате́нькати) в се́рці (в гру́дях):

а) (кому) кому-небудь стає тривожно, неспокійно з приводу чогось.

Трохи їм [хлопцям] тенькало в серцях, де вони дінуть цю картку на пошті (П. Козланюк);

Щось тривожно мені, малій, затенькало в грудях, ніби світ перекинувся (із журн.);

б) (кого) починає непокоїти, хвилювати кого-небудь.

– Боюсь, Насте, – косує [косить] очима на двері [Свирид]. – І чого вам боятися? – радісний здогад тенькає в грудях молодиці. – А як наскочить Ларіон? Що він подумає? (М. Стельмах);

Ніякої провини за собою не помічав, але щось тенькнуло в грудях (Іван Ле).