теплота

ТЕПЛОТА́, и́, ж.

1. фіз. Форма руху матерії, що являє собою безладний (хаотичний) рух частинок (молекул, атомів, електронів і т. ін.), з яких складається тіло; вид енергії, утворюваний цим рухом.

Теплота завжди переходить від більш нагрітих тіл до менш нагрітих (з навч. літ.);

Ту частину внутрішньої енергії, яку тіло дістає чи втрачає при теплопередачі, називають кількістю теплоти (з навч. літ.);

Окислення речовин хоч і відбувається з виділенням теплоти, але може й не супроводитися горінням (з навч. літ.).

2. Те саме, що тепло́ 2.

Не дивлячись на літню теплоту, .. змерзла вона, тремтить уся (Панас Мирний);

Дай [земле] теплоти, що розширює груди (І. Франко);

Ходи знайомий, рідний звук, і поцілунки губ гарячих, і теплота дівочих рук... (В. Сосюра);

Густа, медова теплота Високі налила жита (М. Рильський).

3. перен. Доброта, сердечність; добре ставлення до кого-, чого-небудь.

Хто знав його [Янку Купалу] – ніколи не забуде Очей його людської теплоти (М. Рильський);

З особливою теплотою згадую я завжди Ганну Петрівну Затиркевич – видатну актрису, що належить до славної плеяди корифеїв українського театру (з мемуарної літ.);

В словах Гармашихи сьогодні чомусь бракувало звичайної душевної теплоти (А. Головко);

– Спасибі за хліб, за сіль, – промовив він зі щирою, проникливою теплотою в голосі (О. Гончар);

Прийом проходив у взаємних виявах теплоти і пошани (Іван Ле).

△ (1) Теплота́ пла́влення – кількість тепла, необхідна для переходу тіла з твердого стану в рідкий при температурі плавлення.