терор

ТЕРО́Р, у, ч.

Найгостріша форма боротьби проти політичних і релігійних супротивників із застосуванням насильства аж до фізичного знищення.

Він був одним з тих численних мешканців угорської столиці, які, рятуючись від терору салашістських банд, тисячами залишали рідне місто і мандрували в сільські провінції (О. Гончар);

– Обзавівся [Романик], прошу я Вас, лейбгвардією – шайкою таких авантюристів, як і він сам, і терором, нечувана річ, терором?! – змушує громадськість визнавати його за політичну фігуру (Ірина Вільде);

// Тактика, що полягає в організації вбивств державних діячів.

Частина народників закликала зовсім відмовитись від боротьби за землю, перейти виключно до терору і організувати насамперед вбивство царя (з навч. літ.);

// Жорстока, масова розправа ворожої армії над мирним населенням на окупованій нею території.

Наш партизанський загін, ще не встигнувши оформитися і організуватись, розсипався, довелося потім, у важких умовах терору й переслідування, збирати людей поодинці (Ю. Збанацький).

(1) Бі́лий теро́р:

а) жорстокість і насильство французького уряду під час панування реакції в 1815–1816 рр. (назва походить від білого кольору прапора Бурбонів);

б) розгром організацій робітничого класу, масові арешти, як метод боротьби буржуазії з революційним рухом.

На село налетіли білогвардійці розбитого полку на чолі з капітаном Вугровим; іде грабунок і білий терор (І. Микитенко);

В тяжких обіймах білого терору тремтіло місто... (В. Сосюра);

(2) Вели́кий теро́р <�Вели́ка чи́стка> – посилення масових репресій у СРСР, пов'язане з діяльністю М. І. Єжова (у 1936–38 народного комісара внутрішніх справ), що призвело до загибелі кількох млн. людей;

(3) Черво́ний теро́р – крайні заходи, до яких вдавалася влада більшовиків.

– Знайте, що ми, незаможники, не будемо ждати. Годі вам [глитаям] гнати з хліба самогон та вгощати банди! Відсьогодні червоний терор на вас по всій Україні оголошуєм! (О. Гончар).