терпіння

ТЕРПІ́ННЯ, я, с.

1. Здатність стійко, без нарікань переносити фізичні або моральні страждання, життєві злигодні тощо.

Зоставшись на самоті, Гнат трохи втихомирився .. Він перебуде біду, він переможе її терпінням та завзяттям (М. Коцюбинський);

Скільки пережив він за ці роки, скільки виявив він упертості, терпіння, скільки зазнав принижень, поки, нарешті, пощастило йому влаштуватись на французький пароплав (І. Цюпа);

// Уміння довго та спокійно витримувати щось нудне, неприємне, небажане тощо.

І хоч живемо в епоху космічних швидкостей, проте й дніпровським неквапливим пароплавам поки що не бракує пасажирів. Дорога далека, і кому аж униз до Запоріжжя чи до Херсона – ті запасайтесь терпінням (О. Гончар).

2. Здатність довго й наполегливо робити що-небудь, займатися чимось.

Коли судно стоїть на березі, його треба оточити любов'ю і увагою .. Корабель на березі, як і хвора людина, потребує нашої безмежної вибачливості й терпіння (Ю. Яновський);

Скільки треба вміння і терпіння, А чимало треба теж і літ, Щоб дало коричневе насіння Цей медовий, цей чудовий плід! (М. Рильський).

3. розм. Те саме, що стражда́ння.

У тім часі в ньому розвивалися жорстокі інстинкти, любив мучити звірів і людей, дивитися на терпіння і конання (І. Франко);

Довго не хотіла вона сказати, в чому річ, але її посиніле від страшних терпінь обличчя свідчило, що з нею трапилося нещастя (Мирослав Ірчан);

Не власні боління, терпіння народу Ти в слово безсмертне хотів перелить (М. Зеров).

Запаса́тися (озбро́юватися) / запасти́ся (озбро́їтися) терпі́нням див. запаса́тися.

◇ Втрача́ти і т. ін. / втра́тити і т. ін. терпі́ння див. утрача́ти;

(1) Ло́пнуло терпі́ння (д) див. терпе́ць;

Перепо́внювати / перепо́внити ча́шу терпі́ння див. переповня́ти;

(2) Терпі́ння нема́є (нема́, не стає́ і т. ін.) / не ста́ло і т. ін. в кого – хтось не може більше робити що-небудь, чекати чогось і т. ін.

От я почала читати в торішній “Ниве” повість Еберса “Іісус Навин”, та, їй-богу, не стало терпіння її скінчити, – сказала Антося (І. Нечуй-Левицький);

– До землі потягнуло? – Еге ж. Думав, що нині й нам наділять. – Потерпи ще. – Та вже, тату, терпіння нема (М. Стельмах).