тертися

ТЕ́РТИСЯ, тру́ся, тре́шся; мин. ч. те́рся, те́рлася, лося; наказ. сп. трись, трі́ться; недок.

1. об що. Рухаючись туди й сюди, черкати, зачіпати собою інший предмет.

Ліщина об ліщину терлась-скрипіла, а вітер поміж гілками так завивав, що в Пилипка аж у вухах пищало (Панас Мирний);

Потовчена снарядами крихка крига треться об береги! (О. Гончар);

Кілька дубів уже терлося своїми бортами об борта шебек, і козаки .. дерлись на турецькі судна (С. Добровольський);

// Торкаючись, притискуючись до чогось головою, спиною, боком і т. ін., водити туди й сюди.

Насамперед вони побачили білу козу. Вона терлась об стовбур сухої верби і жалібно мекала (М. Коцюбинський);

Коні мирно терлись мордами й дзеленькали вудилами (П. Панч);

// Робити такі рухи, пестячись, ластячись до когось, виявляючи радість, відданість і т. ін.

Собача замололо хвостиком, підбігло й почало тертися коло ніг (С. Васильченко);

Женя нагадувала мені зараз кошеня, яке треться об ногу, щось випрошуючи (Л. Смілянський).

2. перен., розм. Бути, перебувати десь, у якомусь середовищі, перев. із певною метою, добиваючись чогось.

Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства (І. Нечуй-Левицький);

[Мартин:] Трись, трись меж людьми, і з тебе будуть люде [люди] (І. Карпенко-Карий);

– Ти будеш тертися біля вчених, де-небудь у великому місті, та гроші в кишені гребтимеш, а побачиш у трамваї дядька з мішком – сахатимешся, як від чуми, щоб він тобі чистенької сорочечки не замазав (Григорій Тютюнник);

// Ходячи туди й сюди, постійно перебувати де-небудь, біля чогось із певною метою.

– Вийшла, каже, смерком на двір, аж щось під повіткою треться, вовтузиться щось... (Ганна Барвінок);

Коло грубки хлопчик-поводир треться, теплого місця шукає (А. Тесленко);

// коло кого. Намагатися бути весь час поблизу когось.

[Масляк:] Іди, Макаре, відчиняй хвіртку, – твоя черга. А то все коло Палазі трешся (І. Микитенко).

3. розм. Нереститися (про рибу).

Почав тертися короп.

4. Пас. до те́рти 1–3.

◇ (1) Те́ртися / поте́ртися між людьми́ (се́ред люде́й) – набувати певних навичок, знань, життєвого досвіду.

Потерся між людьми цей патлатий, видно впізнав, почому ківш лиха (Ю. Збанацький);

Так батькова наука збіглася з висновками сина, який потерся серед людей і мав уже не тільки власний почерк, а й свої погляди на життя (І. Цюпа);

(2) Те́ртися та м'я́тися – не наважуватися робити що-небудь; вагатися, зволікати.

Довго він терся та м'явся, поки зважився сказати про своє лихо (Панас Мирний);

Те́ртися-м'я́тися.

Треться-мнеться [голова сільради], що збрехати начальству – не знає (І. Муратов).