тертися
ТЕ́РТИСЯ, тру́ся, тре́шся; мин. ч. те́рся, те́рлася, лося; наказ. сп. трись, трі́ться; недок.
1. об що. Рухаючись туди й сюди, черкати, зачіпати собою інший предмет.
Ліщина об ліщину терлась-скрипіла, а вітер поміж гілками так завивав, що в Пилипка аж у вухах пищало (Мирний, IV, 1955, 303);
Потовчена снарядами крихка крига треться об береги! (Гончар, III, 1959, 285);
Кілька дубів уже терлося своїми бортами об борта шебек, і козаки.. дерлись на турецькі судна (Добр., Очак. розмир, 1965, 113);
// Торкаючись, притискуючись до чогось головою, спиною, боком і т. ін., водити туди й сюди.
Насамперед вони побачили білу козу. Вона терлась об стовбур сухої верби і жалібно мекала (Коцюб., І, 1955, 380);
Коні мирно терлись мордами й дзеленькали вудилами (Панч, Вибр., 1947, 376);
// Робити такі рухи, пестячись, ластячись до когось, виявляючи радість, відданість і т. ін.
Собача замололо хвостиком, підбігло й почало тертися коло ніг (Вас., І, 1959, 341);
Женя нагадувала мені зараз кошеня, яке треться об ногу, щось випрошуючи (Сміл., Сашко, 1954, 62).
2. перен., розм. Бути, перебувати десь, у якомусь середовищі, перев. із певною метою, добиваючись чогось.
Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства (Н.-Лев., II, 1956, 267);
[Мартин:] Трись, трись меж людьми, і з тебе будуть люде [люди] (К.-Карий, І, 1960, 330);
— Ти будеш тертися біля вчених, де-небудь у великому місті, та гроші в кишені гребтимеш, а побачиш у трамваї дядька з мішком — сахатимешся, як від чуми, щоб він тобі чистенької сорочечки не замазав (Тют., Вир, 1964, 42);
// Ходячи туди й сюди, постійно перебувати де-небудь, біля чогось із певною метою.
— Вийшла, каже, смерком на двір, аж щось під повіткою треться, вовтузиться щось… (Барв., Опов.., 1902, 291);
Коло грубки хлопчик-поводир треться, теплого місця шукає (Тесл., Вибр., 1950, 45);
// коло кого. Намагатися бути весь час поблизу когось.
[Масляк:] Іди, Макаре, відчиняй хвіртку, — твоя черга. А то все коло Палазі трешся (Мик., І, 1957, 299).
3. розм. Нереститися (про рибу).
Почав тертися короп.
4. Пас. до те́рти 1-3.
♦ Те́ртися та м’я́тися; Те́ртися-м’я́тися — не наважуватися, вагатися, зволікати.
Довго він терся та м’явся, поки зважився сказати про своє лихо… (Мирний, II, 1954, 241);
Треться-мнеться [голова сільради], що збрехати начальству — не знає (Мур., Бук. повість, 1959, 220).
Значення в інших словниках
- тертися — те́ртися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- тертися — Обтиратися і п. ф. від ТЕРТИ; (коло ніг) лащитися; (між людьми) крутитися, обертатися; (коло кого) товктися, перебувати; (у нерішучості) вагатися, м'ятися, о. тертися-м'ятися. Словник синонімів Караванського
- тертися — ТЕ́РТИСЯ, тру́ся, тре́шся; мин. ч. те́рся, те́рлася, лося; наказ. сп. трись, трі́ться; недок. 1. об що. Рухаючись туди й сюди, черкати, зачіпати собою інший предмет. Словник української мови у 20 томах
- тертися — Трусь, трешся, недок. Спілкуватися у певних колах, бути приналежним до певної компанії. Він треться в крутих колах, тому спробуємо поговорити з ним. Словник сучасного українського сленгу
- тертися — труся, трешся; мин. ч. терся, терлася, терлося; наказ. сп. трись, тріться; недок. 1》 об що. Рухаючись туди й сюди, черкати, зачіпати собою інший предмет. || Торкаючись, притискуючись до чогось головою, спиною, боком і т. ін., водити туди й сюди. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тертися — те́ртися / поте́ртися між людьми́ (се́ред люде́й). Набувати певних навичок, знань, життєвого досвіду. Потерся між людьми цей патлатий, видно впізнав, почому ківш лиха (Ю. Фразеологічний словник української мови
- тертися — ВАГА́ТИСЯ (виявляти нерішучість у вирішенні чого-небудь), РОЗДУ́МУВАТИ, СУМНІВА́ТИСЯ, ХИТА́ТИСЯ, М'Я́ТИСЯ розм., ТЕ́РТИСЯ (ТА М'Я́ТИСЯ) розм., МУ́ЛЯТИСЯ розм., МУ́ЛИТИСЯ розм. рідше, ВАГУВА́ТИСЯ діал., ВАРУВА́ТИСЯ діал., ВО́МПИТИ (ВО́НПИТИ) діал. Словник синонімів української мови
- тертися — Те́ртися, тру́ся, трешся гл. 1) Тереться. Колесо треться. Ком. II. 2) Тереться, постоянно быть гдѣ. Тертися по під вікнами. Левиц. І. Поміж пани треться, то всякого дива наслухається. Св. Л. 82. 3) О рыбахъ: метать икру. Шух. І. 225. Словник української мови Грінченка