1. Словник української мови в 11 томах

тертий

ТЕ́РТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до те́рти 1-3.

*Образно. Він пильно оглянув обох військових, по зовнішності видимо тертих у боях вояк (Ле, Хмельницький, І, 1957, 98).

2. у знач. прикм. Подрібнений на тертці.

— На лишень, понюхай сього. Та й піднесла [Явдоха] йому під ніс тертого хріну (Кв.-Осн., II, 1956, 202);

Годувала сина тертим яблуком (Томч., Готель.., 1960, 221);

Терта картопля;

// Потовчений, розім’ятий.

Він упав коло самого порога на купу тертої соломи, що слали замість постелі (Мирний, І, 1954, 269);

Щоб зовсім збити ціну, непомітним рухом.. вбиває [Терентій] в ніздрю борозного пучку тертого тютюну (Стельмах, 1, 1962, 497).

◊ Підно́сити (піднести́) те́ртого хрі́ну див. хрін.

3. у знач. прикм., перен., розм. Який багато бачив, пережив; бувалий, досвідчений.

Прямий [Еней], як сосна, величавий, Бувалий, здатний, тертий, жвавий (Котл., І, 1952, 290);

Вже як скаже що — немов примаже, Зразу видно: тертий чоловік (Перв., II, 1958, 274).

Те́рта люди́на див. люди́на.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тертий — те́ртий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. тертий — Розтертий, протертий, перетертий; (- солому) потовчений, розім'ятий; (хто) ЗАП. бувалий, досвідчений. Словник синонімів Караванського
  3. тертий — див. бувалий; тютюн Словник синонімів Вусика
  4. тертий — ТЕ́РТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до те́рти 1–3. * Образно. Він пильно оглянув обох військових, по зовнішності видимо тертих у боях вояк (Іван Ле). 2. у знач. прикм. Подрібнений на тертці. – На лишень, понюхай сього. Словник української мови у 20 томах
  5. тертий — те́ртий: ◊ те́рті пля́цки → пляцки Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. тертий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до терти 1-3). 2》 у знач. прикм. Подрібнений на тертці. Терта картопля. || Потовчений, розім'ятий. 3》 у знач. прикм., перен., розм. Який багато бачив, пережив; бувалий, досвідчений. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. тертий — підно́сити / піднести́ (те́ртого) хрі́ну (хро́ну, пе́рцю) кому. Робити або говорити кому-небудь щось неприємне, прикре, образливе і т. ін. Фразеологічний словник української мови
  8. тертий — ДОСВІ́ДЧЕНИЙ (який має досвід у якійсь галузі праці, знань, у житті), ДІ́ЙШЛИЙ розм., ДОСВІДНИ́Й заст., СПОКУ́ШЕНИЙ заст.; БУВА́ЛИЙ, ТЕ́РТИЙ розм., БИ́ТИЙ розм., часто зі сл. жак, око, козир та ін., СТРІ́ЛЯНИЙ розм ., часто зі сл. Словник синонімів української мови