тетеря

ТЕТЕ́РЯ¹, і, ж.

1. Те саме, що тетеру́к, тете́рка. 1.

Тетеря й рябчик, що колись, Було, і ліку їм не знали, Як мир намножився, кудись У інший край позалітали (Я. Щоголів);

В Карпатських і Кримських горах можна зустріти .. з птахів – тетерів [тетер], рябчиків, глухарів, лебедів (І. Цюпа);

* У порівн. Глухий, як тетеря (прислів'я).

2. перен., розм. Про нерозумну або вайлувату, неповоротку людину.

Горпині вона [наймичка] зразу не подобалася. “Ну вибрав тетерю”, – подумала вона .. Роботи то з неї як з козла молока, гладка, неповоротка, нечупарна (Панас Мирний);

– Директор троса до колодязя ніяк не випише. Посікся, порвався, днями як зачепило мого тетерю, мало з цебром в колодязь не потягло! (О. Гончар).

◇ (1) Глуха́ тете́ря, зневажл. – людина, яка погано чує, недочуває.

Ще буду дідом – глухою тетерею, Не чутиму дзвонове “бев” та “бев”! (В. Бичко);

– Той хам, пан доктор, вдає з себе глуху тетерю: дивиться їй нахабно у вічі й хоч би бровою тобі повів! (Ірина Вільде);

– А Гребенючка навіть не ворухнулася в мій бік. Позакладало їй, чи що? Глуха тетеря! (В. Нестайко);

(2) Як тете́ря, зі сл. глухий – дуже, надзвичайно, зовсім.

Був один знаменитий глушман на всю Яблунівку – ну, глухий же, як тетеря, ти до нього говори – мов до гори, ти йому про Тараса – а він тобі про півтораста! (Є. Гуцало).

ТЕТЕ́РЯ², і, ж.

1. Страва з борошна та пшона.

Тетерю варили з борошна пополам з пшоном і вчиняли розчиною, як і тісто на хліб (О. Стороженко);

На столі з'явилися ковбаси, миски галушок, бринзи, саламахи, пшоняної тетері, смаженої риби, солоних огірків та інші улюблені козацькі страви (З. Тулуб).

2. Страва із сухарів або хліба з водою, сіллю, цибулею та олією.

Так отам ми пополюєм, Може, що і загорюєм, Де ласіше за тетерю На козацькую вечерю (І. Манжура);

На столі, накритому скатеркою, стояла миска з тетерею (П. Панч).

ТЕТЕРЯ́, ря́ти, с.

Пташа тетерки.

Він [ведмідь] зігнав виводок молодих тетерят і з жалем споглядав, як здіймалась угору ляклива зграя (В. Гжицький).