тил
ТИЛ, у, ч.
1. Задня, зворотна частина, сторона чого-небудь; бік, протилежний передньому, лицьовому.
Семінарія тилом виходить у цвинтар до собору (А. Свидницький);
Деяким [панам] не вистачило стільців, так вони зірвали зі стін схизматські образи, положили їх тилом на зруби та на них і розсілись (М. Старицький).
2. Територія, розташована звичайно далі від лінії фронту.
Втихомирив вибух пристрасті солдат Королевич. Посміхаючись, він закинув про те, що тут же, товариші, не позиції, а глибокий тил (Ю. Смолич);
Вікторія розповіла, як їхню групу скинули у ворожий тил для налагодження зв'язку з партизанами (А. Хижняк);
// Територія, розташована позаду ділянки, зайнятої яким-небудь військовим з'єднанням.
Рота пробігла ще кілька метрів, як несподівано з флангу зацокотів кулемет, а слідом за ним затріщали постріли ще й з тилу (П. Панч);
Буваючи в батальйонних тилах, Ясногорська ніколи не минала володінь Васі Багірова. Її тягнуло сюди, як у рідний дім, з рідними звичаями, спогадами, запахами... (О. Гончар).
3. перев. мн. Сукупність допоміжних військових частин і з'єднань, які розташовані за діючими частинами й забезпечують їх усім необхідним для життя та бою.
Хутір Дергачі стояв у глибокій долинці, край Севастополя, і там містилася частина тилів бригади Горпищенка. Різні майстерні, склади, кухні (В. Кучер);
Ворожі тили без будь-якого порядку тікали, одірвавшись від своїх частин (В. Петльований).
4. Уся територія й населення країни, що воює, на відміну від фронту.
Хмельницький вживав заходів для ослаблення і дезорганізації тилу польської армії. З цією метою він звернувся з універсалом до польських селян, закликаючи їх повставати проти шляхти (з наук. літ.).
(1) З ти́лу, присл.:
а) ззаду.
Спереду сідла висіли дві кобури з пістолями, а з тилу в тороках ув'язувалась бурка і інше до треби козакові (О. Стороженко);
Бабуся б'є поклони і попід руку позирає, щоб дід не потяг її з тилу батогом (Є. Кравченко);
б) задвірками, через чорний хід.
До зали, прослизнувши десь через кухню, розбентежено влетіла Тамара-зоотехнічка .. Не вперше їй сюди так заходити – з тилу, через кухню, щоб і люди не бачили (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- тил — тил іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- тил — (на війні) г. запілля; п-к ТИЛОВИЙ, в-й запільний; п-к ТИЛЬНИЙ, задній, хвостовий, потиличний, (бік) зворотний, б. з. зворотній, не лицьовий. Словник синонімів Караванського
- тил — Запілля, позад Словник чужослів Павло Штепа
- тил — У, ч. Сідниці. Тил прикрий: спідниця аж зовсім задерлась. Словник сучасного українського сленгу
- тил — Скорочено від тільки Словник застарілих та маловживаних слів
- тил — -у, ч. 1》 Задня, зворотна частина, сторона чого-небудь; бік, протилежний передньому, лицьовому. З тилу присл. — а) ззаду; б) задвірками, через чорний хід. 2》 Територія, розташована звичайно далі від лінії фронту. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тил — ТИЛ, у, ч. 1. Задня, зворотна частина, сторона чого-небудь; бік, протилежний передньому, лицьовому. Семінарія тилом виходить у цвинтар до собору (Свидн. Словник української мови в 11 томах
- тил — Тил, -лу м. 1) Задняя часть, сторона чего нибудь. Шейк. 2) Прикладъ? Бачиш рушницю? Так тобі тилом і дам. Н. Вол. у. ум. тило́к, тило́чок. Словник української мови Грінченка