1. Словник української мови у 20 томах

тим

ТИМ, заст.

1. присл. Через те, тому.

– Ти мого Вуяхевича не знаєш. Ніхто лучче [краще] його не вміє гамовати [гамувати] козаків: тим я й дав на сей день йому бунчук, а не іншому (П. Куліш);

– Йому, мабуть, ніяка жінка не вгодить... тим він і не жениться (Панас Мирний).

2. спол. Уживається в складі складеного сполучника для зв'язку головного речення з підрядним реченням причини.

– Щось моя невістка не одчиняє при мені своєї скрині; мабуть, тим, що порожня (І. Нечуй-Левицький);

Якось не дуже хапались хлопці сватати її, мабуть тим, що вона сама липла до них (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тим — тим 1 прислівник незмінювана словникова одиниця тим 2 сполучник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. тим — 1》 присл. Через те, тому. 2》 спол. Уживається в складі складеного сполучника для зв'язку головного речення з підрядним реченням причини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. тим — ТОМУ́ (внаслідок чого-небудь); ЧЕ́РЕЗ ТЕ, ТОГО́ розм., ЗАТИ́М розм., ТИМ розм. Непомітні оку і тому надзвичайно небезпечні мілини оточували їх (З. Словник синонімів української мови
  4. тим — Тим, присл.; ти́м то, ти́м що, тим ча́сом Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. тим — ТИМ, заст. 1. присл. Через те, тому. — Ти мого Вуяхевича не знаєш. Ніхто лучче [краще] його не вміє гамовати [гамувати] козаків: тим я й дав на сей день йому бунчук, а не іншому (П. Куліш, Вибр. Словник української мови в 11 томах
  6. тим — Тим мѣст. 1) Твор. пад. отъ той и те. тим часом. Между тѣмъ, тѣмъ временемъ. 2) Сз. Потому, оттого. То тим вони спочивали, що на рани постреляні да порубані дуже знемагали. Макс. (1849). 17. Словник української мови Грінченка