тим

ТОМУ́ (внаслідок чого-небудь); ЧЕ́РЕЗ ТЕ, ТОГО́ розм., ЗАТИ́М розм., ТИМ розм. Непомітні оку і тому надзвичайно небезпечні мілини оточували їх (З. Тулуб); — Я боявся вогню не через те, що він міг вчинити шкоду хазяїнові, а через те, що тоді я втрачав надію повернутися коли-небудь на батьківщину. Вогонь на кораблі — завше небезпека (Ю. Яновський); А так, мов іноді, упившись, Дідусь сивесенький рида — Того, бачте, що сирота (Т. Шевченко); Тільки й чути, що корови, скільки є духу, ревуть, затим, що хазяйки не йдуть їх доїти (Г. Квітка-Основ'яненко); — Тим плачу, що тебе, князю, люблю! Тим плачу, що ти, князю, причарував мене очима (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

тим — тим 1 прислівник незмінювана словникова одиниця тим 2 сполучник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
тим — ТИМ, заст. 1. присл. Через те, тому. – Ти мого Вуяхевича не знаєш. Ніхто лучче [краще] його не вміє гамовати [гамувати] козаків: тим я й дав на сей день йому бунчук, а не іншому (П. Куліш); – Йому, мабуть, ніяка жінка не вгодить... Словник української мови у 20 томах
тим — 1》 присл. Через те, тому. 2》 спол. Уживається в складі складеного сполучника для зв'язку головного речення з підрядним реченням причини. Великий тлумачний словник сучасної мови
тим — Тим, присл.; ти́м то, ти́м що, тим ча́сом Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
тим — ТИМ, заст. 1. присл. Через те, тому. — Ти мого Вуяхевича не знаєш. Ніхто лучче [краще] його не вміє гамовати [гамувати] козаків: тим я й дав на сей день йому бунчук, а не іншому (П. Куліш, Вибр. Словник української мови в 11 томах
тим — Тим мѣст. 1) Твор. пад. отъ той и те. тим часом. Между тѣмъ, тѣмъ временемъ. 2) Сз. Потому, оттого. То тим вони спочивали, що на рани постреляні да порубані дуже знемагали. Макс. (1849). 17. Словник української мови Грінченка