тим
ТИМ, заст.
1. присл. Через те, тому.
— Ти мого Вуяхевича не знаєш. Ніхто лучче [краще] його не вміє гамовати [гамувати] козаків: тим я й дав на сей день йому бунчук, а не іншому (П. Куліш, Вибр., 1969, 155);
— Йому, мабуть, ніяка жінка не вгодить… тим він і не жениться (Мирний, І, 1949, 326).
2. спол. Уживається в складі складеного сполучника для зв’язку головного речення з підрядним реченням причини.
— Щось моя невістка не одчиняє при мені своєї скрині; мабуть, тим, що порожня (Н.-Лев., II, 1956, 288);
Якось не дуже хапались хлопці сватати її, мабуть тим, що вона сама липла до них (Коцюб., І, 1955, 28).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тим — тим 1 прислівник незмінювана словникова одиниця тим 2 сполучник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- тим — ТИМ, заст. 1. присл. Через те, тому. – Ти мого Вуяхевича не знаєш. Ніхто лучче [краще] його не вміє гамовати [гамувати] козаків: тим я й дав на сей день йому бунчук, а не іншому (П. Куліш); – Йому, мабуть, ніяка жінка не вгодить... Словник української мови у 20 томах
- тим — 1》 присл. Через те, тому. 2》 спол. Уживається в складі складеного сполучника для зв'язку головного речення з підрядним реченням причини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тим — ТОМУ́ (внаслідок чого-небудь); ЧЕ́РЕЗ ТЕ, ТОГО́ розм., ЗАТИ́М розм., ТИМ розм. Непомітні оку і тому надзвичайно небезпечні мілини оточували їх (З. Словник синонімів української мови
- тим — Тим, присл.; ти́м то, ти́м що, тим ча́сом Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- тим — Тим мѣст. 1) Твор. пад. отъ той и те. тим часом. Между тѣмъ, тѣмъ временемъ. 2) Сз. Потому, оттого. То тим вони спочивали, що на рани постреляні да порубані дуже знемагали. Макс. (1849). 17. Словник української мови Грінченка