типчак
ТИПЧА́К, а́, ч.
Багаторічна пасовищно-кормова рослина родини злакових із щетинястим сіро-зеленим листям і вузькою волоттю; вівсяниця борозниста.
Поміж ковилою наливається темною зеленню типчак. Він росте невеликими круглими куртинками, які складаються з пучків тонких шпильчатих стебел-листочків (з наук.-попул. літ.);
Степ в усі боки рівний-рівнісінький .. поки що дикий типчак тут свистить та нехворощ сріблиться (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- типчак — типча́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- типчак — -а, ч. Багаторічна пасовищно-кормова рослина родини злакових із щетинястим листям і вузькою волоттю; вівсяниця борозниста. Великий тлумачний словник сучасної мови
- типчак — див. костриця Універсальний словник-енциклопедія
- типчак — ТИПЧА́К бот., ТИПЧИНА́, ТИ́ПЕ́ЦЬ. Палій сидів з Пашковським на горбі під колючим кущем і, кусаючи стеблинку щойно зірваного типчаку, зрідка перекидався з ним словами (Ю. Мушкетик); Шлях ішов просто на схід серед сухої ковили, типцю й пирію (С. Добровольський). Словник синонімів української мови
- типчак — ТИПЧА́К, а́, ч. (Festuca sulcata L.). Багаторічна пасовищно-кормова рослина родини злакових із щетинястим сіро-зеленим листям і вузькою волоттю; вівсяниця борозниста. Поміж ковилою наливається темною зеленню типчак. Словник української мови в 11 томах