1. Словник української мови у 20 томах

тихомирити

ТИХОМИ́РИТИ, рю, риш, недок., кого, що, розм.

Заспокоювати, угамовувати кого-, що-небудь.

Андрієві страх прикро було слухати сю сварку. Він почав тихомирити діда (І. Франко);

Чіпці хоч і гірка була материна догана, та недавня радість тихомирила його серце (Панас Мирний);

Підоймили [підняли] діти Івасика, пообтирали кров, повитягали хрущі з кучерів, стали його тихомирити (С. Ковалів).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тихомирити — тихоми́рити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. тихомирити — див. підкорювати Словник синонімів Вусика
  3. тихомирити — див. здержувати, держати, придержувати, підкоряти, смиряти Словник чужослів Павло Штепа
  4. тихомирити — -рю, -риш, недок., перех., розм. Заспокоювати, угамовувати кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тихомирити — ТИХОМИ́РИТИ, рю, риш, недок., перех., розм. Заспокоювати, угамовувати кого-, що-небудь. Андрієві страх прикро було слухати сю сварку. Він почав тихомирити діда (Фр. Словник української мови в 11 томах
  6. тихомирити — Тихомирити, -рю, -риш гл. Успокаивать, усмирять. Вх. Зн. 70. Словник української мови Грінченка