тихомирний
ТИХОМИ́РНИЙ, а, е, розм.
1. Тихий, сумирний.
Нас тройко тихомирних у хаті. Всі вкупі робимо (Ганна Барвінок);
Якою тихомирною дівчинкою була лісовичка..! (О. Донченко).
2. Спокійний, неквапливий.
Розмовами з Смотрицьким він жив навіть і тоді, коли лише сподівався на них, готувався до них. А в тихомирній розмові – спочивав душею й тілом (Іван Ле);
// Який навіває спокій.
І тихомирний сонячний пейзаж Кругом нас непомітно обступає.... (С. Крижанівський);
Він був зовсім непридатний служити санітаром навіть у такому тихомирному, богом береженому шпиталі, як наш. (Б. Антоненко-Давидович);
// Який умиротворяє.
Гнат .. відчув, як спадає йому на серце тихомирний спокій (П. Панч).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тихомирний — тихоми́рний прикметник Орфографічний словник української мови
- тихомирний — див. покірний; скромний Словник синонімів Вусика
- тихомирний — -а, -е, розм. 1》 Тихий, сумирний. 2》 Спокійний, неквапливий. || Який навіває спокій. || Який умиротворяє. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тихомирний — СПОКІ́ЙНИЙ (який має вдачу, що відзначається спокоєм, рівністю), СУПОКІ́ЙНИЙ, РІ́ВНИЙ, ТИ́ХИЙ (який поводиться тихо, не створює неспокою); СМИ́РНИЙ, СУМИ́РНИЙ, МИ́РНИЙ рідше, СМИРЕ́ННИЙ підсил., А́НГЕЛЬСЬКИЙ підсил., ТИХОМИ́РНИЙ розм., ПЛО́ХИЙ розм. Словник синонімів української мови
- тихомирний — Тихоми́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- тихомирний — ТИХОМИ́РНИЙ, а, е, розм. 1. Тихий, сумирний. Нас тройко тихомирних у хаті. Всі вкупі робимо (Барв., Опов.., 1902, 372); Якою тихомирною дівчинкою була лісовичка..! (Донч., V, 1957, 71). 2. Спокійний, неквапливий. Словник української мови в 11 томах
- тихомирний — Тихомирний, -а, -е Спокойный, тихій. Серце кволе, тихомирне. К. Дз. 236. Нас тройко тихомирних у хаті. Г. Барв. 372. Словник української мови Грінченка