1. Словник української мови в 11 томах

тихомирний

ТИХОМИ́РНИЙ, а, е, розм.

1. Тихий, сумирний.

Нас тройко тихомирних у хаті. Всі вкупі робимо (Барв., Опов.., 1902, 372);

Якою тихомирною дівчинкою була лісовичка..! (Донч., V, 1957, 71).

2. Спокійний, неквапливий.

Розмовами з Смотрицьким він жив навіть і тоді, коли лише сподівався на них, готувався до них. А в тихомирній розмові — спочивав душею й тілом (Ле, Наливайко, 1957, 120);

// Який навіває спокій.

І тихомирний сонячний пейзаж Кругом нас непомітно обступає…. (Криж., Срібне весілля, 1957, 53);

// Який умиротворяє.

Гнат.. відчув, як спадає йому на серце тихомирний спокій (Панч, В дорозі, 1959, 49).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тихомирний — тихоми́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. тихомирний — див. покірний; скромний Словник синонімів Вусика
  3. тихомирний — ТИХОМИ́РНИЙ, а, е, розм. 1. Тихий, сумирний. Нас тройко тихомирних у хаті. Всі вкупі робимо (Ганна Барвінок); Якою тихомирною дівчинкою була лісовичка..! (О. Донченко). 2. Спокійний, неквапливий. Словник української мови у 20 томах
  4. тихомирний — -а, -е, розм. 1》 Тихий, сумирний. 2》 Спокійний, неквапливий. || Який навіває спокій. || Який умиротворяє. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тихомирний — СПОКІ́ЙНИЙ (який має вдачу, що відзначається спокоєм, рівністю), СУПОКІ́ЙНИЙ, РІ́ВНИЙ, ТИ́ХИЙ (який поводиться тихо, не створює неспокою); СМИ́РНИЙ, СУМИ́РНИЙ, МИ́РНИЙ рідше, СМИРЕ́ННИЙ підсил., А́НГЕЛЬСЬКИЙ підсил., ТИХОМИ́РНИЙ розм., ПЛО́ХИЙ розм. Словник синонімів української мови
  6. тихомирний — Тихоми́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. тихомирний — Тихомирний, -а, -е Спокойный, тихій. Серце кволе, тихомирне. К. Дз. 236. Нас тройко тихомирних у хаті. Г. Барв. 372. Словник української мови Грінченка