тихомирний
СПОКІ́ЙНИЙ (який має вдачу, що відзначається спокоєм, рівністю), СУПОКІ́ЙНИЙ, РІ́ВНИЙ, ТИ́ХИЙ (який поводиться тихо, не створює неспокою); СМИ́РНИЙ, СУМИ́РНИЙ, МИ́РНИЙ рідше, СМИРЕ́ННИЙ підсил., А́НГЕЛЬСЬКИЙ підсил., ТИХОМИ́РНИЙ розм., ПЛО́ХИЙ розм., ПЛОХЕ́НЬКИЙ розм., РАХМА́ННИЙ рідше (не здатний спричинити зло, схильний до злагоди); ФЛЕГМАТИ́ЧНИЙ (який характеризується незворушним спокоєм, що межує з байдужістю). Федько — цілковита протилежність братові: завжди задумливий, спокійний (О. Донченко); Всі вони мали велику шанобу до пана Адама за його рівний характер (М. Коцюбинський); — Хлопець мій слабовитий та дуже смирний, там школярі заскубуть його та заклюють, як курча (І. Нечуй-Левицький); За тихомирну вдачу хлопці завжди брали на сміх Марка (К. Гордієнко); Чоловік трапився (Тетяні) плохий, роботящий (Л. Яновська); Сліпому видно, рахманний отрок. Наче і не син Хмеля (Н. Рибак); Дівчина, як виявилось, була.. занадто спокійна, навіть флегматична (А. Головко). — Пор. 1. безтурбо́тний, 1. стри́маний.
Значення в інших словниках
- тихомирний — тихоми́рний прикметник Орфографічний словник української мови
- тихомирний — див. покірний; скромний Словник синонімів Вусика
- тихомирний — ТИХОМИ́РНИЙ, а, е, розм. 1. Тихий, сумирний. Нас тройко тихомирних у хаті. Всі вкупі робимо (Ганна Барвінок); Якою тихомирною дівчинкою була лісовичка..! (О. Донченко). 2. Спокійний, неквапливий. Словник української мови у 20 томах
- тихомирний — -а, -е, розм. 1》 Тихий, сумирний. 2》 Спокійний, неквапливий. || Який навіває спокій. || Який умиротворяє. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тихомирний — Тихоми́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- тихомирний — ТИХОМИ́РНИЙ, а, е, розм. 1. Тихий, сумирний. Нас тройко тихомирних у хаті. Всі вкупі робимо (Барв., Опов.., 1902, 372); Якою тихомирною дівчинкою була лісовичка..! (Донч., V, 1957, 71). 2. Спокійний, неквапливий. Словник української мови в 11 томах
- тихомирний — Тихомирний, -а, -е Спокойный, тихій. Серце кволе, тихомирне. К. Дз. 236. Нас тройко тихомирних у хаті. Г. Барв. 372. Словник української мови Грінченка