тичиння
ТИЧИ́ННЯ, я, с., розм.
Збірн. до тичи́нка.
Поза кашицями йшли скопані грядки з фасолею й горохом, що вилися вгору по тичинню (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тичиння — тичи́ння іменник середнього роду тичинки розм. Орфографічний словник української мови
- тичиння — -я, с., розм. Збірн. до тичинка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тичиння — ТИЧИ́ННЯ, я, с., розм. Збірн. до тичи́нка. Поза кашицями йшли скопані грядки з фасолею й горохом, що вилися вгору по тичинню (Фр., VI, 1951, 27). Словник української мови в 11 томах