тлумити
ТЛУМИ́ТИ, млю́, миш; мн. тлумля́ть; недок., кого, що.
1. Знищувати, нівечити.
2. Те саме, що заглуша́ти.
Леле! Хвиля тлумить крик рибалки гучний (Леся Українка);
// перен. Тамувати, угамовувати почуття.
[Прісцілла:] Та й не судила я. Хіба то суд? То стогін болю. Я його тлумила, поки могла... (Леся Українка).
3. розм. Те саме, що би́ти 2; лупцювати.
Сьогодні неприємний день. Там Віра, у вітальні, тлумить непокірного Славка (Я. Качура).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тлумити — Товпитися, придушувати [I] Словник з творів Івана Франка
- тлумити — тлуми́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- тлумити — див. нищити Словник синонімів Вусика
- тлумити — тлу́мити бити, товкти (м, ср, ст)|| = валити Лексикон львівський: поважно і на жарт
- тлумити — Давити, подавляти, вгамовувати, душити Словник застарілих та маловживаних слів
- тлумити — -млю, -миш; мн. тлумлять; недок., перех. 1》 Знищувати, нівечити. 2》 Те саме, що заглушати. || перен. Тамувати, угамовувати почуття. 3》 розм. Те саме, що бити 2); лупцювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тлумити — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев. Словник синонімів української мови
- тлумити — ТЛУМИ́ТИ, млю́, миш; мн. тлумля́ть; недок., перех. 1. Знищувати, нівечити. 2. Те саме, що заглуша́ти. Леле! Хвиля тлумить крик рибалки гучний (Л. Укр., IV, 1954, 263); // перен. Тамувати, угамовувати почуття. [Прісцілла:] Та й не судила я. Хіба то суд?... Словник української мови в 11 томах