тлумити
тлуми́ти
-млю, -миш; мн. тлумлять; недок., перех.
1》 Знищувати, нівечити.
2》 Те саме, що заглушати.
|| перен. Тамувати, угамовувати почуття.
3》 розм. Те саме, що бити 2); лупцювати.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тлумити — Товпитися, придушувати [I] Словник з творів Івана Франка
- тлумити — тлуми́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- тлумити — див. нищити Словник синонімів Вусика
- тлумити — ТЛУМИ́ТИ, млю́, миш; мн. тлумля́ть; недок., кого, що. 1. Знищувати, нівечити. 2. Те саме, що заглуша́ти. Леле! Хвиля тлумить крик рибалки гучний (Леся Українка); // перен. Тамувати, угамовувати почуття. [Прісцілла:] Та й не судила я. Хіба то суд?... Словник української мови у 20 томах
- тлумити — тлу́мити бити, товкти (м, ср, ст)|| = валити Лексикон львівський: поважно і на жарт
- тлумити — Давити, подавляти, вгамовувати, душити Словник застарілих та маловживаних слів
- тлумити — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев. Словник синонімів української мови
- тлумити — ТЛУМИ́ТИ, млю́, миш; мн. тлумля́ть; недок., перех. 1. Знищувати, нівечити. 2. Те саме, що заглуша́ти. Леле! Хвиля тлумить крик рибалки гучний (Л. Укр., IV, 1954, 263); // перен. Тамувати, угамовувати почуття. [Прісцілла:] Та й не судила я. Хіба то суд?... Словник української мови в 11 томах