товариський

ТОВАРИ́СЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до това́риш 2 і товари́ство 2.

– Сказати щиру правду, і я ніколи не любила товаришити та приятелювати з такими паннами, – обізвалась Маруся, – моя товариська компанія зовсім не таківська (І. Нечуй-Левицький);

Людське ставлення підіймає дух і дає силу рукам. Товариське оточення, безкорисна мета... (Ю. Яновський);

// Власт. товаришеві, товаришам; такий, як у товариша, товаришів.

Я хотіла б показати Раді наші товариські звичаї та й взагалі нас всіх (Леся Українка);

Максим устав. За ним прокинулись другі; почалась товариська розмова (Панас Мирний);

Його мова всім припала до серця. І припала саме тим, що це була весела, товариська мова, пересипана лагідними жартами (І. Микитенко);

Цієї турботи товариської і непохитної дружби ні з чим зрівняти не можна (Д. Ткач);

// Приязний, доброзичливий.

Повз приятелів пронеслася огрядна дівчина, осяяна здоров'ям і юною силою. Вона мимохідь обдала приятелів товариською усмішкою й хряпнула дверима (Олесь Досвітній).

2. Який любить і уміє спілкуватися з людьми; незамкнутий, привітний.

Він був чоловік товариський, громадський. “З людьми і для людей” – се був девіз його життя (І. Франко);

По характеру була [Горпина] балакучою і товариською, але дід заборонив їй виходити з двору (Григорій Тютюнник);

Коли підріс Василько, хлопчина здібний, товариський, в класі обрали його старостою (Я. Гримайло);

// Який характеризується такими рисами.

Радісно защебетали дівчата. Вони полюбляли Юрка за товариську вдачу (М. Стельмах).

3. Стос. до товариства (у 5 знач.).

Я все-таки думаю, що і се видавництво краще було б вести на товариські гроші, так було б навіть справедливіше (Леся Українка).

4. Який не входить до системи офіційних (про спортивні змагання).

Товариська зустріч молодіжних футбольних клубів виявила багато юних талантів (з газ.).