толокувати
ТОЛОКУВА́ТИ¹, у́є, недок.
Бути толокою, гуляти (про землю).
Всі городи поорані, лиш мій толокує (з народної пісні);
Вона заміряла з агрономом клин під ярові, сперечалася з дідом Кушкою, яке поле нехай толокує, а на якому посіяти люцерну (Ю. Мушкетик).
ТОЛОКУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок., заст.
Працювати толокою (див. толо́ка́).
Як толокують, то гарно й убираються (Ганна Барвінок).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- толокувати — толокува́ти 1 дієслово недоконаного виду про землю толокува́ти 2 дієслово недоконаного виду працювати толокою рідко Орфографічний словник української мови
- толокувати — I -ує, недок. Бути толокою, гуляти (про землю). II -ую, -уєш, недок., заст. Працювати толокою (див. толока II). Великий тлумачний словник сучасної мови
- толокувати — Толокува́ти, -ку́ю, -ку́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- толокувати — ТОЛОКУВА́ТИ¹, у́є, недок. Бути толокою, гуляти (про землю). Всі городи поорані, лиш мій толокує (Коломийки, 1969, 214); Вона заміряла з агрономом клин під ярові, сперечалася з дідом Кушкою, яке поле нехай толокує, а на якому посіяти люцерну (Мушк. Словник української мови в 11 томах
- толокувати — Толокува́ти, -ку́ю, -єш гл. 1) землѣ: быть подъ паромъ. Два рази ореться, а третій толокує. Лебед. у. 2) Работать толокою. Г. Барв. 146. Словник української мови Грінченка