1. Словник української мови Грінченка

толокувати

Толокува́ти, -ку́ю, -єш

гл.

1) землѣ: быть подъ паромъ. Два рази ореться, а третій толокує. Лебед. у.

2) Работать толокою. Г. Барв. 146.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. толокувати — толокува́ти 1 дієслово недоконаного виду про землю толокува́ти 2 дієслово недоконаного виду працювати толокою рідко Орфографічний словник української мови
  2. толокувати — ТОЛОКУВА́ТИ¹, у́є, недок. Бути толокою, гуляти (про землю). Всі городи поорані, лиш мій толокує (з народної пісні); Вона заміряла з агрономом клин під ярові, сперечалася з дідом Кушкою, яке поле нехай толокує, а на якому посіяти люцерну (Ю. Мушкетик). Словник української мови у 20 томах
  3. толокувати — I -ує, недок. Бути толокою, гуляти (про землю). II -ую, -уєш, недок., заст. Працювати толокою (див. толока II). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. толокувати — Толокува́ти, -ку́ю, -ку́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. толокувати — ТОЛОКУВА́ТИ¹, у́є, недок. Бути толокою, гуляти (про землю). Всі городи поорані, лиш мій толокує (Коломийки, 1969, 214); Вона заміряла з агрономом клин під ярові, сперечалася з дідом Кушкою, яке поле нехай толокує, а на якому посіяти люцерну (Мушк. Словник української мови в 11 томах