1. Словник української мови Грінченка

толока

Толо́ка, -ки

ж.

1) Работа компаніей не за плату, а за угощеніе. Чуб. VII. 377. Шух. І. 89. Піп збіра толоку. Толокою писареві хату обмазали. Канев. у. Толокою сінце впорали. Г. Барв. 132. Не сам один: толокою йому помагали. Шевч.

2) Поле, находящееся подь паромъ и служащее выпасомъ для скота; выгонъ. Череда звернула з толоки на шлях. Левиц. І. 1. Ой на тім боці да на толоці, там цигани стояли. ЗОЮР. II. 255. Запріг шість пар волів у залізний плуг і оре толоку на пшеницю. Грин. II. 151.

3) мн. толо́ки. Общественные лѣса. Шух. І. 73.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. толока — Толо́ка: — в розумінні роботи гуртом для когось, не за плату (а за частування) [II] — парове поле, угіддя, виділене для випасу худоби; старовинна форма трудової взаємодопомоги односельців [44-1] Словник з творів Івана Франка
  2. Толока — Толо́ка іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  3. толока — див. багато; ватага Словник синонімів Вусика
  4. толока — ТОЛО́КА́, ло́ки́, ж., розм. 1. Звичайно одноразова праця гуртом для швидкого виконання великої за обсягом роботи, на яку скликають сусідів, родичів, товаришів (без оплати, а за частування). Словник української мови у 20 томах
  5. толока — I тол`ока-и, ж. 1》 Залишене під пар поле, що служить пасовищем для худоби. 2》 діал. Взагалі вільна ділянка біля села, де збиралася молодь гуляти. II тол`ок`а-локи, ж., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. толока — Тимчасова гуртова доброчинна допомога односельцям при виконанні нагальних і трудомістких робіт (будування хати, різноманітні домашні, польові роботи) в українців;... Універсальний словник-енциклопедія
  7. толока — ПАСОВИ́ЩЕ (місце, де пасеться худоба, птиця), ПАСОВИ́СЬКО, ВИ́ПАС, ЦА́РИНА, ПА́ША, ПАСТІВНИ́К розм., ПО́ПА́С розм., ПОПА́СИЩЕ розм., ПА́СТІВЕНЬ (ПА́СТОВЕНЬ) діал., ПАШНЯ́ діал. Словник синонімів української мови
  8. толока — Толо́ка́, -ки, -ці; то́ло́ки, то́ло́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. толока — ТОЛО́КА¹, о́ки, ж. 1. Залишене під пар поле, що служить пасовищем для худоби. Та орав мій милий у ярині, та й став у толоці, Виплакала карі очі за чотири ночі (Укр.. лір. Словник української мови в 11 томах
  10. толока — рос. толока, помощь давня форма селянської взаємодопомоги (на спорудженні будинків, при збиранні врожаю, вирубці лісу тощо); іноді Т, використовують при спорудженні церков, шкіл, доріг та ін. Участь у Т. — добровільна. Eкономічна енциклопедія
  11. толока — Громадський спосіб будівництва. Архітектура і монументальне мистецтво