1. Великий тлумачний словник сучасної мови

толокувати

толокува́ти

I -ує, недок.

Бути толокою, гуляти (про землю).

II -ую, -уєш, недок., заст.

Працювати толокою (див. толока II).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. толокувати — толокува́ти 1 дієслово недоконаного виду про землю толокува́ти 2 дієслово недоконаного виду працювати толокою рідко Орфографічний словник української мови
  2. толокувати — ТОЛОКУВА́ТИ¹, у́є, недок. Бути толокою, гуляти (про землю). Всі городи поорані, лиш мій толокує (з народної пісні); Вона заміряла з агрономом клин під ярові, сперечалася з дідом Кушкою, яке поле нехай толокує, а на якому посіяти люцерну (Ю. Мушкетик). Словник української мови у 20 томах
  3. толокувати — Толокува́ти, -ку́ю, -ку́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. толокувати — ТОЛОКУВА́ТИ¹, у́є, недок. Бути толокою, гуляти (про землю). Всі городи поорані, лиш мій толокує (Коломийки, 1969, 214); Вона заміряла з агрономом клин під ярові, сперечалася з дідом Кушкою, яке поле нехай толокує, а на якому посіяти люцерну (Мушк. Словник української мови в 11 томах
  5. толокувати — Толокува́ти, -ку́ю, -єш гл. 1) землѣ: быть подъ паромъ. Два рази ореться, а третій толокує. Лебед. у. 2) Работать толокою. Г. Барв. 146. Словник української мови Грінченка