тонкоголосий
ТОНКОГОЛО́СИЙ, а, е.
1. Який має тонкий, високий голос.
Синагоги блищали підсвічниками, верещали тонкоголосі раввіни (Ю. Яновський);
* Образно. Іде землею рання осінь, І жайвір в небі не співа, – Лише вітрець тонкоголосий На хлопця смуток навіва... (С. Воскрекасенко).
2. Який має високе звучання.
Від пожежі, заглушений садами, скакав одинокий, тонкоголосий жіночий зойк (В. Бабляк).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тонкоголосий — тонкоголо́сий прикметник Орфографічний словник української мови
- тонкоголосий — -а, -е. 1》 Який має тонкий, високий голос. 2》 Який має високе звучання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тонкоголосий — ТОНКОГОЛО́СИЙ, а, е. 1. Який має тонкий, високий голос. Синагоги блищали підсвічниками, верещали тонкоголосі раввіни (Ю. Янов., І, 1958, 63); *Образно. Словник української мови в 11 томах