топитися

ТОПИ́ТИСЯ¹, то́питься, недок.

1. Мати в собі розпалений вогонь (про піч, грубку, плиту і т. ін.).

– Ке сюди й бомагу [папір]! – сказав він [староста] паламареві, взяв у руки, підійшов до печі, що топилася на той час, і кинув бомагу в огонь (Панас Мирний);

У передній було порожньо. В кухні топилася плита (Ю. Яновський).

2. безос., перев. з дієсл. варитися. Мати розпалений вогонь в печі, плиті для приготування їжі.

А на хуторі я знаю Хату бідну, хату скраю; Там сьогодні не топилось І вечерять не варилось (Я. Щоголів).

3. Взагалі мати розпалений вогонь (про піч, грубку і т. ін., а також про приміщення, його господарів).

Ото у нас хата топиться, і дим видно (Д. Мордовець);

– Та одчиняй, спасеннице! Хіба ми не знаємо, що ти дома. Он з вивода дим іде: не само ж воно в печі топиться! – кричить Хаброня (І. Нечуй-Левицький);

// безос.

Стіл заслано, у печі топиться (Ганна Барвінок);

Топилося майже в усіх хатах, і бузкова тінь димів слалася снігами (Григорій Тютюнник);

– Виглянула б, дочко, чи не топиться там у кого з сусідів, – звернулася вранці мати до Вутаньки, що саме вмивалася коло порога. – За жаром треба збігати (О. Гончар).

ТОПИ́ТИСЯ², то́питься, недок.

1. Робитися м'яким, рідким при нагріванні.

Грубі свічі тихо топились, опливаючи воском, неначе сльозами (М. Коцюбинський);

Топився зимовий сніг і болотними швидкими струями [струменями] збігав до сумного потоку (Н. Кобринська);

При температурі близько 40 ° клей починає топитись (з наук.-попул. літ.);

Вали гарячі піняться у маслі, Стирається і топиться бабіт. Машина йде, піднявши фари згаслі (П. Воронько);

* Образно. Вся дівоча насмішкуватість і недовіра стали топитись, мов крижинка на весняному сонці. І де взявся на лихо їй оцей Роман? (М. Стельмах).

2. Пас. до топи́ти².

ТОПИ́ТИСЯ³, топлю́ся, то́пишся; мн. то́пляться; недок.

1. Занурюючись у воду, опускатися, падати на дно.

І за соломину хопиться, хто топиться (прислів'я);

– Будь же проклята оця година! – каже тоді запорожець. – Хто в неї народиться або зачне яке діло, щоб не знав ні щастя, ні долі! Нехай човни топляться на морі! Нехай коні спотикаються в воротях! (П. Куліш);

Я роздявив [роззявив] рота й хотів дихнуть, а вода пішла в рот .. Я втямив, що топлюся, що я тут сяду на дно та й не вирну більше наверх з води і тут мені буде смерть. Я знов черкнувся об дно, почав борсаться в воді (І. Нечуй-Левицький);

З корми в наш бік було направлено, очевидячки, не менше чотирьох гвинтівок .. – Не стріляйте, – крикнув я, – зараз вийде на палубу тільки четверо, щоб стати до помпи, – вже повен трюм води. Не в ваших інтересах топитися разом із нами (Ю. Яновський);

// Позбавляти себе життя, кидаючись у воду.

[Марина:] Хоча б намисто було взять, Оце б повісилась .. От бачиш, Тепер і шкода .. Хоч топись! (Т. Шевченко);

[Петро (до Грицька):] Такі мене гіркі думки взяли, така несамовита туга облягла мою душу – .. хоч топися! (Панас Мирний);

Я пам'ятаю, адмірале, Як мучивсь ти в своїй ганьбі, Як індіани помирали, Щоб не скоритися тобі; Як пінилась вода зелена, Коли топивсь за родом рід (Д. Павличко).

2. Пас. до топи́ти³.

* Образно. Неймовірні чутки розколихують .. людей, вселяють їм крихти надій повернутись на Україну чи хоча б щось правдиве почути про неї. А поки що ця правда топиться повінню фантастичної брехні (М. Стельмах).