точений

ТОЧЕ́НИЙ, а, е.

1. Виготовлений, оброблений точінням.

Кругом стола були поставлені непомальовані точені стільці з високими, грубо повирізуваними спинками (І. Нечуй-Левицький);

Вона ж тут живе, як у в'язниці – без садка, без піддашків з точеними гратками (Леся Українка);

Довгий будинок з малими вікнами і високим дахом був укритий мережаною гонтою, точені колони спиралися на пофарбований рундук з приступками (П. Панч);

Яворівська скульптура йде від точеної дерев'яної іграшки (з газ.).

2. перен. З правильними, чітко окресленими обрисами, витонченої, досконалої форми (про частини людського тіла).

Крутнулась [Мар'яна] по хаті, і з-під розвихреної спідниці проглянули її точені литки і ямочки під коліньми, а від усієї постаті повіяло свіжістю весняної землі (М. Стельмах);

Тоді Катря сумно похилить голову, тримаючи рукою важку довгу косу, мов хоче закрутить її кругом білої точеної шиї... (В. Кучер);

Зблідла, з великими карими очима під мармуровим точеним надбрів'ям, у коштовному хутрі.., вона скидалась на царівну (Н. Рибак).

ТО́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до точи́ти¹ 1–4.

Добрий розум в голові, Гострі ножі у траві, Гострі ножі точені, В крові панів мочені... (А. Свидницький);

Приложила [Мирослава] гарно точений ріг до своїх коралевих уст і затрубила на весь ліс (І. Франко);

* Образно. Яка принижена, обпльована Вона [мова] в твій [Шевченків] час була .. З любов'ю точені, леліяні Тобою ті слова, Були в людські серця засіяні – І мова та жива (А. Турчинська);

* У порівн. – Красень! Батькова дитина! А носик, як точений! – відповідав Мірошниченко (М. Стельмах).

2. у знач. прикм., перен. Доведений до найвищого ступеня виразності, чіткості, досконалості.

Жарт любив [батько], точене, влучне слово (О. Довженко);

Ні вісті, що приходять через море, Ні строф любовних точені рядки, Ні в ароматах свіжої луки́ Співання дам, що тішать наші зори [очі], – Ніщо мого вже серця не торкне (М. Зеров).