трава

ТРАВА́, и, ж.

1. Рослина з однорічними зеленими м'якими пагінцями, які не дерев'яніють.

Іду шляхом; сонце сяє, Вітер з травами говоре; Перед мною і за мною Степ колишеться, як море (Я. Щоголів);

Повідає [прадід] Данилкові казки й приказки, як зветься кожна трава і яка квітка на яку користь (Ю. Яновський);

Я візьму той рушник, простелю, наче долю, В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров (А. Малишко);

Багаторічні та однорічні трави;

Стебло трави;

// збірн.

Над річкою, в чистім полі, Могила чорніє; Де кров текла козацькая, Трава зеленіє (Т. Шевченко);

На лугах іще трава не кошена, У полях красуються жита (П. Воронько);

// Уживається в складі наукових і народних назв таких рослин.

Не сон-трава на могилі Вночі процвітає, То дівчина заручена Калину сажає (Т. Шевченко);

– Але спогадайте про неньку свою, Про вічне над нею закляття: Коли вже останніх синів похова, Похилиться з туги і тирса-трава! (М. Старицький);

Жовтий-прежовтий метелик мов дражнився: сяде на буркун-траву й гойдається, а коли до нього підійдеш – летить собі геть (Ю. Яновський);

Трохи вище, на схилі, починався вже ліс, де у тіняві з-під крайніх кущів виглядала трава-копитняк (І. Муратов);

Морська трава;

Суданська трава;

Шовкова трава;

// Зелений покрив землі з таких рослин.

Обідали добрі молодці на траві (П. Куліш);

Літом крутили [кіно] прямо надворі, в садку. Глядачі розлягалися прямісінько на траві (Григорій Тютюнник);

// перен. Про кого-небудь скромного, нічим не помітного, про щось незначне, скороминуще.

– Ще, може, коли-небудь і нас хто згадає... – Таких, як ми, не згадують, – пробубонів Корній .. – Ми – трава (О. Гончар);

Чи хоче, не хоче, – старе істліва. Лиш Правда є вічна, а то все трава (П. Тичина).

2. перев. мн., розм. Настій, відвар і т. ін. з лікарських рослин або самі ці рослини, що їх застосовують як ліки.

Які села прохожала [проходила] – Болящих питала, І травами напувала І всім помагала (Т. Шевченко);

– Вони, як могли, лікували його [пораненого], прикладали до рани різні трави (Д. Бедзик).

(1) Лікува́льні (ліка́рські, цілю́щі і т. ін.) тра́ви – рослини, які мають лікувальні, цілющі властивості.

Старий лікар сушив на плиті якісь лікувальні трави (Я. Гримайло);

Повітовим лікарям ніяких асигнувань у ті часи не відпускалось, і їм нерідко доводилося обмежуватись застосуванням лікарських трав, збираних по лісах і балках (з наук. літ.);

Дружинами, загонами, – Ой, скільки справ! – Збираєм цілі тонни ми Цілющих трав (І. Нехода).

△ (2) Огірко́ва тра́ва – те саме, що огіро́чник¹;

(3) Суда́нська трава́ – однорічна кормова рослина роду сорго родини злакових.

Суданська трава – посухостійка, високоврожайна кормова культура (з наук. літ.);

Хоке́й на траві́ див. хоке́й.

◇ Кістки́ траво́ю поросту́ть див. кі́стка;

Не м'я́ти трави́ див. м'я́ти;

Порости́ траво́ю (те́рном, би́ллям і т. ін.) див. пороста́ти;

Тихі́ший (ти́хший) [від] води́, ни́жчий [від] трави́ див. тихі́ший;

Ходи́ти ни́жче трави́ див. ходи́ти;

Хоч вовк траву́ їж див. вовк;

(4) Хоч трава́ не рости́ – абсолютно байдуже.

Дурний хазяїн каже: “На наш вік буде, а після нас хоч трава не рости” (прислів'я);

– Захиститися, – а там хоч трава не рости!.. Ученим можеш не бути, а кандидатом – зобов'язаний (П. Загребельний);

В рапортунів роти, як верші. Вони готові все знести, Аби: “Ур-ря”, Аби: “Ми – перші!!!” А там – трава хоч не рости! (із журн.);

(5) Як ви́росте трава́ на помо́сті – уживається як категоричне заперечення змісту зазначеного речення; ніколи.

– Кирило, може, хутко й вернеться. – Як виросте трава на помості, – шепче сама собі сестра Кирилова (П. Куліш);

[Козаки:] Ой, тоді нас, козаків, Дожидайте в гості, Як виросте у світлиці Трава на помості (І. Нечуй-Левицький);

(6) Як трава́ – несмачний.

– Погана у тебе й яєшня! Як трава! (Панас Мирний).