1. Словник жарґонної лексики української мови

трава

1

(-и) ж.; крим., нарк. Будь-яка наркотична речовина для куріння (анаша, марихуана, гашиш). Траву палю. Колюся героїном. Кохаю синій тротуар (О. Соловей, Марґіналії); <...> забороняють траву і аборти <...> (С. Жадан, Балади про війну і відбудову). БСРЖ, 594; ПСУМС, 70; СЖЗ, 100; ЯБМ, 2, 424.

2

(-и) ж.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трава — Мурава, моріг, (скошена) сіно, отава. Словник синонімів Полюги
  2. трава — трава́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири трави́ Орфографічний словник української мови
  3. трава — Мурава, моріг, (після викосу) отава, отавиця, ЗБ. РЯСТ; мн. ТРАВИ, природні <�рослинні> ліки; п! ЗЕЛЕНЬ; од. зб. травина. Словник синонімів Караванського
  4. трава — I басарунок (трава, яку дають корові під час доїння), бережина (берегова трава), болотнівка (болотяна трава), буйнотрав'я, вишпар (торішня трава), грива (кучка нескошеної трави), гривина (вузька смужка трави, залишена на сінокосі як межа), жухлотрав'я... Словник синонімів Вусика
  5. трава — ТРАВА́, и, ж. 1. Рослина з однорічними зеленими м'якими пагінцями, які не дерев'яніють. Іду шляхом; сонце сяє, Вітер з травами говоре; Перед мною і за мною Степ колишеться, як море (Я. Словник української мови у 20 томах
  6. трава — трава́: ◊ слу́хати як трава́ росте́ → слухати ◊ поки трава́ ви́росте, коби́ла здохне (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. трава — Вже й місце по нім травою поросло. Він давно помер, вже й гріб травою поріс. Де стопа орди перейшла, там вже трава не росла. Дикі орди нападали на Україну таким великим числом, що траву витоптували на довгий час. Коби до зеленої трави дочекатися. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. трава — И, ж., нарк. Марихуана. Ще у Діминому кабінеті висів легкий гострий аромат «трави» (Л. Дереш). Вона нахилилася над вуглиною, щоб відчути аромат трави краще (Л. Дереш). Було ще багацько цікавих трафунків, але певна візія в кінці липня змусила його різко зав'язати з травою і їхати додому (Л. Дереш). Словник сучасного українського сленгу
  9. трава — -и, ж. 1》 Рослина з однорічними зеленими м'якими пагінцями, які не дерев'яніють. || збірн. || Уживається в складі наукових і народних назв таких рослин. Морська трава. || Зелений покрив землі з таких рослин. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. трава — кістки́ траво́ю поросту́ть чиї. Хтось помре і мине багато часу. (Кармелюк:) Не чекайте ж, люди, добра од них (панів), бо й кістки ваші травою поростуть, а ви його не діждетесь (С. Васильченко). порости́ траво́ю (те́рном, би́ллям і т. ін.). Фразеологічний словник української мови
  11. трава — ТРАВА́, и, ж. 1. Рослина з однорічними зеленими м’якими пагінцями, які не дерев’яніють. Іду шляхом; сонце сяє, Вітер з травами говоре; Перед мною і за мною Степ колишеться, як море (Щог. Словник української мови в 11 томах
  12. трава — Трава, -ви ж. Трава. На ледачій землі і трава не росте. Ном. ум. травка, травонька, травочка, травиця, травичка, травиченька. Щоби сіно не зчорніло і в полі травиця. Чуб. V. 14. Словник української мови Грінченка